5 історій успіху під час Великої депресії

5 історій успіху під час Великої депресії (mentalfloss.com)

1. Флойд Боствік Одлум Багато інвесторів зазнали величезних втрат під час краху ринку в 1929 році. Вони помилялися, думаючи, ніби гарні часи для Волл-стріт ніколи не скінчаться. Тим часом колишній повірений Флойд Одлум рішуче діяв на біржах, намагаючись отримати якомога більше готівки. Він перетворив свої $39 тис. на багатомільйонний статок, інвестуючи в комунальні підприємства. Коли спад економіки почався, в Одлума були мільйони доларів на руках і непохитна позиція на ринку, який потребував готівки. Підприємець почав скуповувати ослаблені компанії за рекордно низькими цінами, об’єднуючи їхні активи або продаючи, щоб отримати ще більше готівки. Ця проста й ефективна модель ведення бізнесу зробила Одлума одним із дванадцяти найбагатших людей Америки і дала змогу отримати звання «єдиної людини у США, яка під час Великої депресії заробила величезний капітал».

2. Фільми Початок Великої депресії наприкінці 1929 року застав кіноіндустрію зненацька. Вона тільки почала набирати обертів, як вдарило безробіття, і похід у кінотеатр перетворився для багатьох людей на неприпустиму розкіш. Багато кінотеатрів змушені були закритись, а студії почали зазнавати збитків. Наразившись на такі похмурі реалії ринку, кіноіндустрія вдалася до радикальних заходів. Щоб заохотити глядачів нести їхні мізерні гроші до кас кінотеатрів, адміністратори зменшили вартысть квитка наполовину, а постійні відвідувачі могли подивитися дві стрічки за ціною однієї. Такий маркетинговий хід справді підвищив попит на дешеві кінокартини, і маленькі студії вижили, видаючи на-гора сотні кілометрів другосортних кінострічок. Власники кінотеатрів пішли далі й почали залучати глядача за допомогою різноманітних стимулів у вигляді дешевих призів і подарунків. Наприклад, під час акції «Вечір частування» кожна жінка, що відвідувала кінотеатр, отримувала безкоштовний обід. Завдяки цьому й подібним безпрецедентним крокам касові збори, які у 1933 році впали до $480 млн., у 1941 році сягнули $810 млн.

3. Procter and Gamble Велика депресія стала випробуванням для більшості виробників товарів широкого вжитку. але компанія Procter and Gamble вийшла з цієї халепи ще сильнішою, ніж була. Спочатку справи йшли кепсько: основні закупівельники продукції почали урізати свої замовлення, товари накопичувались на складах. Та керівництво компанії дуже швидко зрозуміло, що навіть у скрутні часи людям потрібне мило, тож чому б їм не купувати його тільки у Procter and Gamble? Компанія почала запроваджувати нові схеми завоювання ринку, зокрема, комерційне радіомовлення. У 1933 році вийшов перший радіосеріал, який спонсорувала P&G, під назвою «Ma Perkins» («Матуся Перкінс»). Жінки в усій Америці захопились оповідями про добру вдову, а тим часом метою проекту було прорекламувати мило Oxydol, згадуване в радіопостановці настільки часто, наскільки це було можливо, щоб слухачі не втратили нитку сюжету. Вважається, що саме «Ma Perkins» поклала початок ері «мильних опер». Рекламна кампанія виявилась настільки успішною, що P&G випустили ще кілька схожих радіосеріалів на підтримку інших своїх брендів. До 1939 року компанія спродюсувала понад 20 «мильних опер». У 1940 році Procter and Gamble заснувала власний підрозділ із виробництва рекламної продукції такого характеру.

4. Гітари Martin Як і кінофільми, музичні інструменти опиняються у вкрай невигідному становищі під час економічної кризи. Фірма-виробник акустичних гітар Martin змогла протриматись на плаву під час Великої депресії за допомогою низки стратегій. Перш за все, компанія не давала значних знижок великим закупівельникам, зате зав’язала міцні стосунки з невеликими роздрібними торгівцями. По-друге, фірма намагалися закріпити за собою імідж прямого дилера. Крім того, Martin почала пропонувати нові, дешевші моделі гітар, які мали успіх. Не останню роль у здобутті цього успіху зіграла специфічна форма гітари – «дредноут»: великий і глибокий корпус забезпечував більший резонанс і силу звучання. Так технічні вдосконалення і помірні ціни за хорошу якість інструментів забезпечили фірмі Martin високий рівень продажів навіть під час Великої депресії.

5. Слабоалкогольні напої Велика депресія стала чорним періодом для більшості компаній, але дужче від інших постраждали виробники напоїв. Особливо не пощастило пивоварам, чий напій був нелегальним. Під час «сухого закону» 1920 – 1933 років половина американських броварень закрилась, проте решта чекала кращих часів. Як же протримались ці бідолахи, якщо 25% споживачів содової води втратили роботу? Броварі вирішили розширювати асортимент продукції. Вони почали займатися молочними продуктами, торгувати м’ясом і опановувати сільське господарство. З дозволу уряду пивовари взялися до випуску пива низької міцності й безалкогольних напоїв – наприклад, імбирного пива. Як би там не було, ця стратегія допомогла вижити: за даними дослідження 2005 року, вісім з десяти найбільших виробників пива у США належать до брендів, які пережили і «сухий закон», і Велику депресію.