Найбільші страхи відомих політиків
1. Гітлер та стоматологи
Гітлер панічно боявся відвідувати стоматологів. У 2009 році була випущена книга під назвою «Стоматолог диявола», де докладно розглядалася кар’єра бригаденфюрера доктора Уго Бляшке, заступника головного хірурга-стоматолога СС, який працював стоматологом Гітлера впродовж майже 20 років. Книга написана за документами, які були викрадені стоматологом — євреєм Федором Бруком, який переховувався в Берліні під час війни.
Гітлер страждав від ряду стоматологічних проблем через страх перед стоматологом, а також через любов до солодкого. Бляшке зазначав, що Гітлер часто скаржився на болі і мав «жахливий неприємний запах з рота, пожовтіння зубів, абсцеси і захворювання ясен».
Наскільки болісними у Гітлера були проблеми з зубами свідчить і його фраза, кинута Муссоліні, коли він в черговий раз намагався зустрітися з іспанським диктатором генералом Франко: «Краще нехай мені вирвуть два або три зуба, ніж я знову пройду через це!»
Інший відомий нацист, який боявся стоматологів — глава Люфтваффе Герман Герінг. Він починав кричати перш, ніж сідав у стоматологічне крісло.
2. Вінстон Черчілль і привселюдні виступи
Незважаючи на те, що нині Уїнстон Черчілль вважається одним з найбільших ораторів 20-го століття, колишній прем’єр-міністр Великобританії довго боровся із заїканням, через яке його перші спроби публічних виступів були досить нервовим досвідом.
Будучи обраним до Палати громад у віці 29-ти років, молодий Уїнстон спробував виголосити промову на відкритті засідання і завмер в жаху, мовчки простоявши кілька хвилин. Після цього він твердо вирішив не піддаватися подібному приниженню. Своє заїкання він компенсував ретельною підготовкою до виступів і бездоганним знанням ключових питань дебатів, в яких він брав участь.
Деякі стверджують, що це було не заїкання, а банальна невпевненість у собі і страх перед великою аудиторією. Незважаючи на все це, завдяки великій наполегливості, він зумів подолати свої колишні страхи і стати одним з найбільших ораторів того часу, пізніше заявивши, що «Мої перешкоди вже більше не є перешкодами.»
3. Каддафі і висота
Колишній лівійський диктатор Муаммар Каддафі був у всіх відношеннях складною людиною, і це ще більш ускладнювалося такими ексцентричними фобіями, як боязнь висоти і тривалих перельотів над водою.
Згідно з відомостями з секретних дипломатичних депеш, випущених через Wikileaks, диктатор не терпів перельоти над відкритою водою тривалістю більше восьми годин, що змушувало його службовців сильно попотіти над складанням логістики його переміщень. Вони організували альтернативні маршрути і польоти з пересадками, щоб заспокоїти його нерви.
Страхи впливали і на вибір резиденцій. Посол США в Лівії Джин А. Крец якось заявив, що лівійський лідер не може піднятися на більш ніж на 35 сходинок і воліє зупинятися на першому поверсі будівлі, яке для нього орендують. Його неприязнь до перебування на верхніх поверхах готелів сприяла тому, що він любив залишатися в своєму особняку в Нью-Джерсі або ж у традиційному бедуїнському шатрі.
4. Петро Першийі таргани
Прогресивний російський цар Петро Великий відчував особливу неприязнь до тарганів. Якщо йому в будинку зустрічалися таргани, то він в поспіху залишав приміщення.
Коли цар подорожував по сільській місцевості, то вимагав від підданих, щоб вони очищали від настирливих комах будинки, які йому належало відвідати. Якось він навіть добряче побив господаря будинку, в якому було віднайдено страшне вусате чудовисько.
Крім того, у Петра була боязнь відкритих просторів і високих стель. Якщо йому доводилося жити в кімнаті з високою стелею, то він завжди просив підбити стелю полотном, що створювало б більш затишну обстановку.
5. Візантійський імператор і вода
Візантійський імператор Іраклій пережив період великих перемог над персами, але потім були великі поразки від навали армій арабів.
Це дещо зломило його і призвело навіть до нервових припадків, в результаті чого у нього з’явилися різні фобії. Наприклад, страх води. Відступаючи зі своєю армією після нищівної поразки від арабів в Сирії, він навмисно затримав вирішальний тактичний відступ з Малої Азії через Босфор.
Після декількох тижнів відсидки у своєму палаці, Іраклій, нарешті, зміг перетнути протоку через міст, зроблений з човнів, покритих гілками дерев. Він настільки боявся води, що засипав стародавні підземні сховища води в Константинополі землею.
Сучасні турецькі археологи виявили ці цистерни, заповнені сміттям. Деякі, однак, були очищені більш безстрашним імператором Василем I. Іраклій боявся води, оскільки відомий астролог Стефанос Олександрійський передбачив йому смерть від утоплення.
6. Октавіан Август і гроза
За словами римського історика Светонія, засновник Римської імперії боявся грому і блискавки. Сидячи в паланкіні вночі під час Біскайської кампанії, Август Цезар ледь врятувався від удару блискавки, яка спалила паланкін і вбила раба, який йшов попереду з факелом.
Наляканий Август швидко спорудив храм Юпітера Громовержця, щоб задобрити бога, але страх залишався з ним протягом всього його життя.
Светоній стверджує, що Август завжди носив із собою шматок шкіри тюленів у якості амулета для захисту.
7. Генріх Тюдор та хвороби
Один з найвідоміших Тюдорів, король Генріх VIII мав сильний страх заразитися хворобами, зокрема, чумою і загадковою «пітніцьою», що лютували в Англії під час його правління. У Тюдорів була традиція, коли король і його оточення роз’їжджали по сільській місцевості, відвідували дворянські садиби і монастирі, щоб завоювати любов своїх підданих.
Традиція пішла на спад, коли збільшилася кількість королівських заміських палаців і резиденцій, але Генріх VIII подорожував країною щоліта. Під час епідемії чуми він намагався якомога більше ізолювати себе від потенційно хворих, у той же час здійснював традиційні відвідування, підкоряючи «розуми і серця» підданих.
Під час спалаху «пітниці» в Лондоні в 1528 році, Генріх VIII втік зі столиці з королевою і своєю коханкою Ганною Болейн, щоночі спав у різних будинках, зрештою оселився в резиденції Хартфордшир, аббатсва Сен-Олбанс. Коли одна з служниць Анни Болейн заразилися, Генрі втік до непізнаного будинку, на відстань майже 20 кілометрів від Сен-Олбанс. Він наказав Анні повернутися в будинок свого батька і відправив кращого лікаря у країні, щоб доглядати за нею.
Коли кардинал Вулсі припустив, що чума — це покарання Бога за бажання короля розлучитися, Генрі вибухнув гнівом. На щастя для Вулсі і його родичів, Анна одужала. Чума в Лондоні вщухла, що дозволило королівській родині повернутися.
8. Кім Чен Ір і польоти
Колишній північнокорейський диктатор Кім Чен Ір був відомий болючим страхом перед польотами, тому завжди подорожував на броньованому поїзді, навіть на тривалі відстані в СРСР і Східну Європу.
Його батько, Кім Ір Сен, регулярно літав в Радянський Союз, але й у батька, і у сина розвинулося велика недовіра до повітряного транспорту через низку інцидентів. За словами колишнього посла Швеції в Північній Кореї, у Кім Чен Іра був шрам від чола до маківки. Шрам він отримав через катастрофу вертольота в 1976 році, в результаті якого він отримав фізичні каліцтва, психологічну травму і важкі спогади.
У 1982 році Північна Корея придбала п“ять пасажирських літаків Іл-62 у Радянського Союзу, щоб використовувати в якості ексклюзивного літака Кім Ір Сена.
Під час випробувального польоту літак Кім Ір Сена раптово вибухнув у повітрі, загинуло 17 осіб, у тому числі особистий пілот корейського лідера. Новий лідер Кім Чен Ин схоже не поділяє страхи свого батька чи діда і часто фотографується в кабіні літака.
9. Чингісхан та собаки
Згідно з легендою і деяким уривкам з «Таємної історії монголів», Чингісхан боявся тільки трьох речей: свою матір, дружину і собак.
Коли Чингісхану було всього вісім і його звали Темучин, його батько Есугей зустрів людину в степу по імені Дей-Цецен. У Дей-Цецена була дочка Борте, на рік старша, ніж майбутній Хан. Батьки погодилися на шлюб між своїми дітьми.
Есугей залишив сина в будинку його майбутньої дружини, щоб відпрацювати придане. Господарів же він попередив, що «мій син боїться собак. Мій родич, не дозволяйте моєму хлопчикові лякатися собак!» Деякі критикували Чингісхана за його боягузтво перед собаками, але його страх був досить обгрунтованим.
Монгольські собаки славилися своєю самостійністю і злостивістю. Часто нападали на самотніх перехожих, навіть тих, хто подорожував верхи, і могли загризти на смерть.
