5 науковців, що досліджували сніг

5 науковців, що досліджували сніг (SnowCrystals.com)

1. Йоган Кеплер (Johannes Kepler) У 1611 році дослідник випустив свій трактат «Про шестикутну сніжинку». Це дослідження можна вважати першою в історії працею з вивчення кристалів снігу. Кеплер задумався, чому кристали завжди мають форму правильного шестикутника. Він пояснив цей феномен щільним розташуванням сфер, що формують гексагональну структуру кристалу. Кеплер вперше зацікавився й природою симетричності сніжинок, однак пояснити її не зміг. Минуло 300 років, перш ніж науковці змогли дати відповідь на поставлене Кеплером питання. Це стало можливим завдяки відкриттю рентгенокристалографії.

2. Рене Декарт (René Descartes) Філософ і математик Рене Декарт перший докладно описав форму снігових кристалів – настільки добре, наскільки це можна було зробити без допомоги мікроскопа. Його детальні нотатки, датовані 1635 роком, містили описи рідкісних форм сніжинок – 12-кутних і стовпчикоподібних.

3. Роберт Гук (Robert Hooke) У 1665 році Роберт Гук випустив величезний том під назвою «Мікрографія». Праця включала зображення всього, що автор міг побачити завдяки найбільшому винаходу того часу – мікроскопу. В цьому альбомі були численні фото сніжинок, на яких яскраво видно абсолютну симетрію і правильну форму снігових кристалів. Це відкриття змінило тодішні уявлення про сніжинки.

4. Вілсон Елвін Бентлі (Wilson Alwyn Bentley)  Вілсон Бентлі (1865−1931) – американський фермер, котрий займався фотографуванням снігових кристалів. У його колекції 5000 знімків, із яких понад 2000 були опубліковані 1931 року в його відомій книзі «Снігові кристали». Книга виходить додатковими тиражами до сьогоднішнього дня.

5. Укічіро Накая (Ukichiro Nakaya) Укічіро Накая став першим науковцем, який зумів створити систематичне вчення про снігові кристали. Воно стало величезним проривом у розуміні природи снігу. Накая, за фахом фізик-ядерник, 1932 року був призначений на посаду професора на Хоккайдо – північному острові Японії. Проводити ядерні дослідження на новому місці можливості не було, натомість увагу вченого привернули сніжинки – добре, що «дослідного матеріалу» на холодному Хоккайдо не бракувало. На відміну від Бентлі, японець фотографував і вивчав усі кристали, які траплялися, включно з негарними і несиметричними. Завдяки наполегливій праці й науковому підходу до роботи Накая зміг укласти детальний каталог типів сніжинок. Справжнім науковим тріумфом Накаї стало вирощування ним штучних сніжинок у заданих умовах. Це дозволило вивести закономірності між формою снігових кристалів та середовищем. Підсумком кількарічної роботи вченого стала праця «Снігові кристали: природні та штучні». Вперше видана 1954 року, книга виходить і зараз. У ній розкрите захопливе наукове дослідження, що почалося практично з нічого, а закінчилося уважним вивченням і детальною класифікацією сніжинок – вражаючого природного феномену.