10 найбільших фінансових катастроф 2008 року

10 найбільших фінансових катастроф 2008 року (TIME)

1. Lehman Brothers Усі рішення, прийняті міністром фінансів США Генрі Полсоном та головою Федеральної резервної системи США Беном Бернанке, що дозволили збанкрутувати цьому великому фінансовому холдингу, стали вирішальними та провальними. Ситуація, погана вже від того, що Lehman Brothers виявилася неплатоспроможною, погіршилася тим, що послужила своєрідним «негативним прикладом». Довіра до американської фінансової системи була втрачена. Усі фінансові фонди у паніці було спрямовано на південь.

2. AIG Що собі думала ця страхова компанія, роздаючи екзотичні цінні папери направо і наліво? Мабуть, сподівалась, що уряд США надасть їй $100 млрд. для порятунку. Зі свого лондонського офісу голова відділу кредитно-дефолтних свопів AIG Джозеф Кассано карбував грошики для компанії протягом кількох років і, звичайно, сам не залишався осторонь. Він продавав усім на світі поліси, що страхували «Титанік» від потоплення. І який результат? Коли ціна паперів упала, AIG опинилась у скруті. А платники податків тепер мають рятувати її.

3. Детройтська трійка Після тридцяти років фактичної відсутності будь-якої конкуренції американське об’єднання автобудівних компаній нарешті розв’язало проблему якості продукції, котра відставала від іноземних конкурентів, і суттєво скоротило витрати на виробництво. «Давно пора!» – зраділи американці. Проте фінансова криза змусила детройтську трійку прийняти не лише раціоналізаторські, а й непопулярні рішення – наприклад, перестати видавати кредити на авто. Тож у жовтні та листопаді рівень продажів машин становив 30% від звичайного. Це поставило компанії General Motors і Chrysler на межу банкрутства. Коли ж боси автогігантів подали до американського конгресу заяву про допомогу на суму $34 млрд., до них поставились так, ніби вони взагалі нічого не виробляють.

4. Citigroup Усі вважали, що Citigroup надто великий, щоб упасти. Проте одна велика помилка може бути фатальною і для колоса, якщо у нього глиняні ноги. 10 років тому, коли Сенді Вейл створювала Citigroup, він був величезним фінансовим супермаркетом, де можна було проводити операції від звичайних банківських чи страхування до створення інвестиційних фондів. Сьогодні катастрофа спіткала саму фірму. Цього року було скорочено близько 75 тис. співробітників, продано підрозділи. Citigroup змушений був просити американський уряд про $20 млрд. допомоги. Уряд погодився надати гарантію на активи на суму понад $300 млрд., щоб уберегти Citi від колапсу. Тепер ціна акцій компанії менша за $10, що на 90% менше від початкової вартості. Нині правлінню компанії є над чим попрацювати. Недаремно ж її гасло – «Citi ніколи не спить!»

5. Fannie Mae та Freddie Mac Ці покупці заставних мали ідеальну структуру, щоб пережити будь-які коливання на фінансовому ринку: обидві фірми спонсорував уряд США. Проте Fannie та Freddie не встояли перед цунамі фінансової кризи. Компанії засмітили свої бухгалтерські баланси ненадійними заставними і постали перед загрозою банкрутства. І якщо у Вашингтоні не хотіли, щоб компанії-близнюки йшли на дно, то в адміністрації Буша ніхто не був готовий до того, що акціонери теж зазнають краху.

6. «Надійні» цінні папери Резервний фонд, кредитно-дефолтні свопи, аукціонні цінні папери… Цінні папери випускали муніципалітети, університети, музеї та інші установи, щоб отримати довгі позики під короткострокові процентні ставки. Механізм працював, і інвестори сподівалися мати за короткий строк гарний прибуток із позик. Аж раптом їм перестали повертати гроші. Ринки фінансових фондів вважали найбільш надійними. Вони завжди інвестували у стійкі, мов скеля, урядові боргові зобов’язання, щоб забезпечити високу ліквідність і прибуток з одної позики на рівні $1. Криза показала весь запас ліквідності таких цінних паперів, точніше, відсутність цього запасу.

7. Кредитоспроможність рейтингових агентств Moody’s, Standard & Poors та Fitch підтримували свої найвищі рейтинги (ААА), забезпечені борговими зобов’язаннями, котрі частково базувались на фондах високоризикованих іпотечних кредитів. Саме ця ненадійна частка і зіграла вирішальну роль у фінансовому обвалі, коли ринок нерухомості почало лихоманити. Агенції продовжували давати найвищі рейтинги цінним паперам, поки ті нагромаджували ризики ненадійних кредитів. Слід додати, що агентствам сплачували гроші емітенти облігацій, забезпечених борговими зобов’язаннями, для створення нібито об’єктивного рейтингування. Коли усе пішло шкереберть, агенції заявили, що їхні рейтинги мали дорадчий характер – аналітики просто висловлювали свою думку з певного питання.

8. Вибухонебезпечні хеджеві фонди Не треба нервувати, якщо виявите, що фондові біржі опинилися у скрутному становищі. Менеджери хеджевих фондів продемонстрували вражаючі здібності у тому, що величезні суми грошей цього року зникли. Наприклад, Кен Гріффін із компанії Citadel, здавалось би, найрозумніший хлопець у бізнесі, який накопичив 47% основного фонду фірми, у листопаді опинився у складному становищі через нестабільну поведінку ринку. Але Citadel, принаймні, поки що на плаву. Інші компанії, такі як Ospraie Fund та Centaurus Capital, вирішили повністю закрити свої фонди.

9. Репутація Грінспана Алан Грінспан – натхненник філософії об’єктивізму, якого майже возвели у ранг «Бога грошей». Після колапсу доткомів у 2000 році його проста грошова політика на посаді голови ради директорів федеральної резервної системи США здавалася саме тим, що потрібно було для хворої економіки. Усе йшло добре, поки Грінспан не відмовився швидко підняти ставки у мильній кульці сектору нерухомості. Так він допоміг грошам перепливти до високоризикованих прохачів без видачі документів. Колишній голова федерального резерву у відповідь не звинувачення змушений був визнати: так, я наколов дров!

10. Ісландія – країна-банкрут Три головні банки, 300 тис. людей і нульова ліквідність. Нечасто накопичення цілої країни зникають умить. Це майже сталося в Ісландії, коли її національна валюта, крона, опинилась у вільному падінні. Країна стала неплатоспроможною за мільярдами доларів іноземних боргів. Біда прийшла зненацька: вкладники з Великобританії та Німеччини, яких приваблювали щедрі відсоткові ставки банків Kaupthing Bank hf, Landsbanki та Glitnir Bank hf, потопили ці фінустанови. МВФ надає $2,1 млрд. позики, Фінляндія, Норвегія, Швеція і Данія до цієї суми додають ще $2,5 млрд. Німеччина виділяє кілька сотень мільйонів, щоб Ісландія могла розплатитися з німецькими вкладниками. Ісландія звертається по допомогу навіть до Росії. Ісландія розбита. На щастя, там є геотермальні джерела, тож ніхто не замерзне на смерть.