10 найвидатніших втеч із в'язниці
Скотланд-Ярд заарештував засудженого палія, котрий здійснив зухвалу втечу з лондонської в’язниці Пентонвілль. У перший же день свого тюремного строку 39-річний уродженець Франції зачепився за днище фургона для перевезення ув’язнених, на якому його щойно доставити у в’язницю, і благополучно зник, пише podrobnosti.ua з посиланням на The Guardian.
Джулієн Шаторд, який позбавив себе від тюремного ув’язнення на цілих три дні, сам з’явився в поліційний відділок у понеділок 30 березня. Тепер же співробітники пенітенціарного закладу зізнаються, що не відразу помітили втечу спритного в’язня.
Усього за день до втечі за рішенням Королівського суду Снерсбруку (північно-східний район Лондона) Шаторд був засуджений до семи років в’язниці за два епізоди з підпалом, розповіли в поліції.
За даними розслідування, Шаторд був серед засуджених, котрі прибули 27 березня в лондонську в’язницю. У той момент, коли засуджені в стройовому порядку виходили з фургона, піроману вдалося сховатись за фургоном. Так само непомітно Шаторд прослизнув під вантажівку, яка вже наступної хвилини вивезла його за територію в’язниці.
Зникнення «новачка» ніхто з тюремників не помітив. Тільки через сім годин, переглядаючи записи камер відеоспостереження, охоронці звернули увагу на дивну тінь під вантажівкою.
Спритний трюк утікача від правосуддя Шаторда посів почесне місце у списку найвидатніших втеч, де на допомогу приходили вертоліт, динаміт і навіть манікюрні ножиці.
1597 рік: єзуїт перехитрив варту Тауера. Понад чотири століття тому єзуїтський священик Джон Геральд здійснив «послану божественним провидінням» втечу з лондонського Тауера. Після першого ж листа своїм прибічникам в особі католицьких священиків Геральд почав отримувати від них секретні відомості, передані за допомогою невидимого чорнила його власного винайдення.
Завдяки цим підказкам в’язень зробив хід у кам’яній стіні камери, після чого непомітно прошмигнув по коридору, залишившись непоміченим для охоронців. На вулиці Геральд піднявся гвинтовими сходами на високу вежу, оточену ровом.
Внизу в нічній темряві на втікача вже чекав човен. Спільник кинув Геральду мотузку, зав’язавши кінець товстим морським вузлом. Утікач закріпив її на вежі, а потім благополучно спустився вниз. Відчайдушного єзуїта так ніколи й не піймали.
1755 рік: втеча Казанови. Великий спокусник жінок після любовного роману з чужою дружиною опинився в найбільш страшній і охоронюваній венеціанській в’язниці Пьомбі, або «Свинець», прозваній так за непроникне свинцеве покриття на стінах і даху. Однак багата уява дозволила Джакомо Казанові здійснити знаменну втечу, за сценарієм якої він пізніше навіть напише книгу.
Щоб реалізувати задумане, марнолюбний серцеїд виготовив зі шматка металу подобу лопати. За допомогою цього підручного засобу Казанова кілька місяців завзято копав лаз у кутку своєї тюремної камери.
Ув’язнений не відмовився від своїх планів навіть після того, як його перевели в іншу камеру. Щоправда, тепер він всерйоз побоювався викриття й став обережнішим. Казанова підмовив ченця із сусідньої камери брати участь у втечі. У результаті їм вдалося втекти із в’язниці, використовуючи той-таки випробуваний залізний інструмент: ним вони зламували двері, які траплялися в них на шляху.
1864 рік: тунель полковника Роуза. Томас Роуз був одним із 1,2 тисячі мешканців півночі, захоплених у полон конфедератами на колишньому торговельному складі Ричмонда (місто в штаті Вірджинія) під час Громадянської війни в США. Свій шлях до волі ув’язнений пробивав разом із декількома своїми бойовими товаришами, використовуючи кишенькові ножі й відходи деревини. Врешті-решт ув’язненим пощастило прорити тунель завдовжки 15 метрів, який починався з тюремної камери і закінчувався у порожньому сараї.
Полковник Роуз був настільки задоволений своєю таємною і надійною спорудою, що через кілька днів знову повернувся у в’язницю. Цього разу він вирішив подарувати волю ще 15 ув’язненим. У цілому ж секретним ходом скористалися 93 офіцери, що спонукало члена Конфедерації Ричмонда назвати великомасштабну втечу «екстраординарною аферою».
1933 – 1939 роки: Одіссея Папійона. Генрі Шанрієр, бандит із кримінальних кіл Парижа, був засуджений до довічної каторги й у 1931 році висланий у в’язницю Сент-Лаурент-Дью-Мароні, розташовану в найбільшому заморському департаменті Франції (на північному сході Південної Америки).
Через два роки ув’язнений здійснив втечу із Французької Гвіани і морем переправився в Колумбію, де його незабаром знову піймали. Однак уже в 1934 році Шанрієр знову втік із в’язниці. Він пробрався у своє рідне село, мешканці якого займалися виловом перлів. Там утікач провів кілька щасливих і сексуально активних місяців в оточенні коханок. Потім його вчергове відшукали й відправили у виправну колонію на відлюдному острові Святого Джозефа у Французькій Гвіані.
Після п’яти наступних спроб здійснити втечу, зафіксованих у 1936 – 1939 роках, Шанрієр почне симулювати божевілля в надії втекти з психіатричної лікарні. Цей план ув’язненого не спрацював, однак закоренілий утікач домігся всесвітньої слави й навіть став прообразом головного героя в голлівудському фільмі Стіва Маквіна, що вийшов у 1973 році. За свою завзятість Шанрієр по праву удостоївся звання одного з найвидатніших утікачів в історії.
Один із журналістів дав Шанрієру прізвисько Папійон, порівнявши його з породою собак XVI століття. Ці карликові спанієлі люблять гратися на природі й погано переносять життя в приміщеннях.
1962 рік: потопле тріо. Легендарна в’язниця Алькатрас, розташована на однойменному острові в затоці Сан-Франциско, призначалася для особливо небезпечних злочинців. Її вважали неприступною з погляду спроб здійснити втечу. Однак одному кримінальному тріо вдалося похитнути репутацію пенітенціарної установи.
Протягом шести місяців Морріс, Кларенс і Англін руйнували бетонну стіну у своїх камерах, щоб дістатися до вентиляційної шахти. Для цього вони використовували манікюрні ножиці, невеличкі деталі вентиляційної системи, а також кілька ложок. Аби приховати свої нічні приготування до втечі, в’язні замазували дірки пастою, приготовленою зі старих газет.
Нарешті ув’язненим вдалося пролізти через систему вентиляції в’язниці, і вони покинули острів на саморобному плоті, який змайстрували із дротяної сітки й старих плащів. Однак подальша доля втікачів склалася трагічно, оскільки, як видно, вони все-таки потонули.
1965 рік: «дуплет» Ронні Біггса. Ватажок зухвалої банди Рональд Біггс прославився двічі. Спочатку він здійснив найбільше в історії Великобританії пограбування поштового поїзда, який слідував по маршруту Глазго-Лондон. А потім пійманий грабіжник здійснив втечу з тюрми Вандсворда (східний район Лондона) після 15 місяців ув’язнення.
Зухвалий викрадач 3 мільйонів доларів здійснив втечу в компанії з трьома ув’язненими. Використовуючи мотузку й велосипедну шину, втікачі спустилися по тюремній стіні, а потім зістрибнули на дах вантажівки. При цьому на дно кузова був попередньо постелений матрац, який пом’якшив падіння.
Коли співробітники в’язниці спробували схопити втікачів, їм перешкодили інші ув’язнені, які перебували в цей час у дворі.
Після втечі Біггс зник у Франції, де навіть спеціально зробив собі пластичну операцію, а потім виправив нові документи. Грабіжник перебрався в Австралію, а потім у Бразилію. Там Біггс провів 35 років, поки добровільно не передав себе в руки британського правосуддя.
1975 рік: американська волелюбність. У 1970 році американець Біллі Хейс був засуджений до 30 років ув’язнення в турецькій тюрмі за контрабанду наркотиків. 22-річному в’язневі довелося цілий рік терпіти жорстоке поводження з боку наглядачів стамбульської в’язницю Сагмалікар, перш ніж його перевели в іншу пенітенціарну установу, розташовану на острові.
Після шести місяців обмірковування плану втечі Хейс побив тюремного наглядача й украв його уніформу. Він також забрав в охоронця свої 2 тисячі доларів, які йому послав у в’язницю батько, сховавши гроші в альбомі для фотографій.
Протягом усієї ночі Хейс вигрібав на човні у бік материка, незважаючи на бурхливий шторм. У Туреччині втікач перефарбував світле волосся на чорне, а потім пройшов пішки півкраїни, щоб перетнути бурхливу ріку й опинитись в Греції.
2001 — 2007 роки: вертоліт як панацея. У 2001 році Паскаль Пайєт, який заслужив собі прізвисько Калашников, отримав 30-літній строк за вбивство й виявився у в’язниці французького міста Люнес. Звідки й утік на вертольоті. Відтоді зухвалий злочинець примудрився організувати три втечі для своїх спільників, що відбували строк. В усіх випадках Пайєт використав той-таки безвідмовний засіб утечі – гелікоптер.
Врешті-решт злочинця вдалося схопити, після чого його помістили в особливо охоронювану в’язницю Грассе на півдні Франції. Однак у липні 2007 року Пайєт знову здійснив політ до заповітної свободи на вертольоті. Спільник в’язня захопив гвинтокрилу машину з пілотом у Каннах, і вже за 30 хвилин вертоліт сідав на дах в’язниці, щоб забрати Пайєта.
Додамо, що за останні двадцять років у Франції було здійснено 10 аналогічних успішних втеч. А останній такий випадок, який викликав голосний резонанс у суспільстві, трапився у Греції.
2003 рік: втеча «з вогником». Легендарний експерт із вибухових речовин, наділений унікальним талантом підривати сейфи, не пошкоджуючи їхнього вмісту, був засуджений до восьми років за два збройні пограбування (він підозрювався ще у п’ятнадцяти).
У березні 2003 року перед воротами в’язниці паризького передмістя Фреснес зупинилося кілька патрульних машин. Зненацька з них вискочили шість чоловіків у поліцейській уніформі, троє з яких почали обстрілювати з автоматів Калашникова тюремні вежі. Інші ж за допомогою реактивного гранатомета підірвали масивні ворота. Тим часом Феррара підірвав двері своєї тюремної камери, спокійно вийшов у двір, а потім стрибнув в одну з машин і зник у невідомому напрямку.
