Право на легку смерть: доступ до паліативної допомоги в світі
Ми всі сподіваємося на гарну й легку смерть, точніше, «хороше життя до самого кінця», але до недавнього часу держава виділяла незначні кошти і практично не докладала зусиль для забезпечення ресурсів та кваліфікації персоналу, щоб подібні бажання стали реальністю.
В останні роки набули імпульс залучення громадськості та проведення політики щодо поліпшення якості життя шляхом надання високоякісного паліативного догляду, і деякі країни домоглися великих успіхів у поліпшенні доступу до паліативної допомоги.Організація The Economist Intelligence Unit створила індекс Quality of Death Index («Індекс якості смерті»), на замовлення Фонду Лянь. Даний індекс підкреслює досягнення, а також невирішені проблеми і прогалини в політиці та інфраструктурі паліативної допомоги.
Це друге видання Індексу. Нове і розширене видання 2015 оцінює 80 країн світу, використовуючи 20 кількісних і якісних показників за п’ятьма категоріями: середа для паліативної та медичної допомоги, людські ресурси, доступність медичної допомоги, якість медичної допомоги і рівень залучення спільноти.
Щоб створити індекс EIU використовували офіційні дані і існуючі дослідження для кожної країни, а також опитали експертів паліативної допомоги по всьому світу.
Як і в 2010 році, Великобританія займає перше місце в рейтингу Індексу якості Смерті 2015, завдяки комплексній національній політиці, широкому впровадженню паліативної допомоги у своїй Національній службі охорони здоров’я, іпотужному руху по створенню хоспісів.Країна також заробила найвищий бал за якістю медичної допомоги.
В цілому, рівень доходу громадян є сильним індикатором наявності та якості паліативної допомоги. Тому ми бачимо, що багаті країни окупували верхні рядки рейтингу. Австралія і Нова Зеландія знаходяться на другому і третьому місцях, США і Канада посідають 9 і 11 місця відповідно.
Країни з високою якістю смерті мають кілька загальних характеристик.
- Дієві та ефективні рамки національної політики паліативної допомоги;
- Високий рівень державних витрат на медичні послуги;
- Обширні навчальні ресурси по паліативному догляду для різних медичних працівників;
- Щедрі субсидії з метою зменшення фінансового тягаря паліативної допомоги на пацієнтів;
- Вільний доступ до опіоїдних анальгетиків;
- Широка поінформованість громадськості про паліативну допомогу.
Вражаючий приклад серед країн, що розвиваються показала Монголія. Усього за кілька років в країні було організована грамотна служба паліативної допомоги, яка з кожним роком розширює свою структуру.
Головним ініціатором і двигуном прогресу в цьому питанні є лікар Одонтюа Даваасурен. Завдяки їй система була вибудувана. Хворим стали загальнодоступними опіоїди для втамування болю, були підготовлені фахівці з паліативної допомоги.
Таким чином, в загальному заліку Монголія зайняла 28 — е місце, пропустивши вперед Чилі, Польщу та Ізраїль і випередивши Коста-Ріку, Литву і Панаму.
Україна ж посіла почесне 69 місце, плентаючись слідом за Малаві, Індією і Колумбією, випередивши Ефіопію, Китай і Ботсвану.
Надзвичайно низькі результати у нашої країни в категорії «Середа паліативної та медичної допомоги» (61 місце) — наявности широкої мережі хоспісів та установ по догляду за безнадійно хворими, національна політика паліативної допомоги, фінансування охорони здоров’я і т.д.
У категорії «доступність паліативної допомоги» Україна займає передостаннє, 79 місце рейтингу. За якістю паліативної допомоги наша країна стоїть на 66 рядку рейтингу. У цій категорії ми заробили мінуси більшою мірою через дуже складний доступу пацієнтів до опіоїдних болезаспокійливих.
Радує тільки, що в міру залученості громадськості в проблему допомоги безнадійно хворих і вмираючих ми займаємо обнадійливе 27- місце, хоча, як пишуть аналітики, українська громадськість все ще мало знає про полегшення страждань вмираючих і хворих.
«Найбільша проблема національних систем охорони здоров’я в тому, що вони створені для забезпечення інтенсивної терапії та невідкладної допомоги, в той час, як ми маємо потребу підтримуючого догляду … Це все ще складне завдання практично в усьому світі», — говорить Стефен Коннор, старший науковий співробітник Всесвітнього Альянсу паліативного догляду та хоспісів.
The Economist Intelligence Unit проаналізували потребу кожної країни в паліативній допомозі.
Даний аналіз грунтувався на трьох факторах:
- Тягар хвороб і важких хворих, для яких необхідна паліативна допомога;
- Співвідношення молодого і старіючого населення в суспільстві;
- Швидкість старіння населення.
1. | Великобританія | 93,9 |
2. | Австралія | 91,6 |
3. | Нова Зеландія | 87,6 |
4. | Ірландія | 85,8 |
5. | Бельгія | 84,5 |
6. | Тайвань | 83,1 |
7. | Німеччина | 82,0 |
8. | Нідерланди | 80,9 |
9. | США | 80,8 |
10. | Франція | 79,4 |
11. | Канада | 77,8 |
12. | Сингапур | 77,6 |
13. | Норвегія | 77,4 |
14. | Японія | 76,3 |
15. | Швейцарія | 76,1 |
16. | Швеція | 75,4 |
17. | Австрія | 74,8 |
18. | Південна Корея | 73,7 |
19. | Данія | 73,5 |
20. | Фінляндія | 73,3 |