Найбільш «допінгові» Олімпіади

Боротьба проти вживання допінгу – одне з головних завдань Міжнародного олімпійського комітету (МОК). І це не лише питання спортивної етики і здоров’я. Це частина такого фундаментального принципу олімпійського руху, як чесна гра.

За підсумками кожної олімпіади представники МОК ведуть статистику випадків вживання допінгу. Сюди ж відносять і такі інциденти, як відмова пройти допінг-тести.

Роботу проти вживання допінгу МОК веде спільно зі Світовим антидопінговим агентством, яке було створене у 1999 році у Лозанні з ініціативи Міжнародного олімпійського комітету й підтримки урядових і спеціалізованих громадських організацій, приватних структур. У рамках Лозаннської декларації Світове антидопінгове агентство спрямовує свої зусилля на координацію боротьби проти допінгу.

Згідно зі своїми програмними положеннями організації затвердили Міжнародні антидопінгові правила, які діють щодо спортсменів, суддів, інструкторів, медичного персоналу та службовців, котрі залучені до олімпійського руху. Національні олімпійські комітети та міжнародні спортивні федерації мусять підписатися під правилами, декларуючи їх дотримання.

Незважаючи на це, випадки вживання допінгу трапляються на кожній олімпіаді, причому їхня кількість непоодинока. Так, за останні десять літніх олімпіад найбільшу кількість позитивних допінг-тестів виявили в Афінах (2004 рік). Тоді провели 3667 тестів, 26 із яких показали заборонені речовини.

Зимові олімпіади демонструють кращу статистику. Так, у 2002 році в Солт-Лейк-Сіті було всього 7 позитивних допінг-тестів. Щоправда, і кількість проведених на зимових іграх тестів зазвичай менша в 2,5 рази.