Травмонебезпечні види спорту

Міжнародний олімпійський комітет уклав рейтинг найбільш небезпечних і безпечних видів спорту літньої Олімпіади в Пекіні. Найбільше травм зазнали атлети, що виступають у боксі, менш травмонебезпечним виявилося веслування на каное.
Усього на олімпійських аренах пошкоджень зазнали 1055 спортсменів, а це 9,6% від кількості усіх учасників змагань. За результатами дослідження, найчастіше вони травмували ноги (55%), руки (20%), тулуб (15%) і голову (10%). Ушкодження голови й обличчя переслідують боксерів (65%), пальців кисті – баскетболістів і волейболістів (80%), ліктьового суглоба – тенісистів (70%), колінного суглоба – футболістів (48%), повідомляє vlasti.net.
| Топ-10 найбільш травмонебезпечних олімпійських видів спорту (МОК, 2008) | |
|---|---|
| 1 | Бокс |
| 2 | Гандбол |
| 3 | Тхеквондо |
| 4 | Важка атлетика |
| 5 | Футбол |
| 6 | Хокей на траві |
| 7 | Спортивна гімнастика |
| 8 | Велоспорт |
| 9 | Тріатлон |
| 10 | Теніс |
| Топ-10 найбільш безпечних олімпійських видів спорту (МОК, 2008) | |
|---|---|
| 1 | Веслування на каное |
| 2 | Академічне веслування |
| 3 | Вітрильний спорт |
| 4 | Стрибки у воду |
| 5 | Синхронне плавання |
| 6 | Настільний теніс |
| 7 | Стрільба з лука |
| 8 | Стендова стрільба |
| 9 | Бадмінтон |
| 10 | Волейбол |
Якщо говорити не лише про олімпійські види спорту, то до найбільш травматичних медики зараховують єдиноборства, авто‑, мото‑, велоспорт і різні польоти: на дельтапланах, парапланах, парашутах. Причому найбільша кількість летальних випадків трапляється серед охочих літати і мчатися на високих швидкостях.
Причин, через які з кожним роком показники травматизму зростають, декілька. Насамперед це збільшення навантажень. Адже результати, які показує сьогоднішнє покоління, на порядок відрізняються від тих, що демонстрували наші предки. А ігрові види й поготів стали більш силовими й контактними. І як підсумок – у гонитві за високими результатами атлети вдаються до допінгу. А через нього м’язи найчастіше розвиваються непропорційно, перевищуючи силою можливості опорно-рухового апарату. Як наслідок спортсмени рвуть зв’язки й ламають кості власними м’язами.






