Топ-9 європейських країн із найпоширенішою дискримінацією

Населення сучасної Європи вкрай неоднорідне і з кожним роком стає ще більш диференційованим. Цим процесам сприяє міграція у європейських державах. Із часу створення ЄС, особливо протягом 2004 – 2007 років, спостерігається пожвавлення не лише зовнішнього припливу із країн, що не входять до ЄС, а й посилення міграції між країнами-учасниками.

Правове становище національних меншин та етнічних груп всередині ЄС висвітлено в дослідженні правозахисного органу Європейського союзу – Агентства з основних прав (The European Union Agency for Fundamental Rights). Дослідження «Меншини всередині ЄС, вивчення явища дискримінації» (European Union Minorities and Discrimination Survey) тривало протягом 2008 року.

Під час дослідження опитано 23,5 тис. іммігрантів та представників національних меншин у 27 країнах ЄС. Протягом 80-хвилинного анкетування віч-на-віч респонденти мали дати відповідь на 450 запитань. Дослідників цікавили випадки дискримінації респондента за національною ознакою протягом останніх 12 місяців та випадки насилля на расовому чи національному підґрунті.

Випадки дискримінації були поділені на 9 категорій: під час працевлаштування, на роботі, при пошуку житла, медичному обслуговуванні, соціальному захисті, у системі освіти, у місцях культурного відпочинку, у магазинах, у банківському обслуговуванні.

Як контрольну групу опитали 5 тис. респондентів, що мешкали у тих самих місцях, що й представники нацменшин, але нацменшинами не були. Їхні відповіді використали для порівняння із відповідями першої групи респондентів.

Опрацювавши отримані дані, дослідники встановили, що найбільше потерпають від порушення своїх прав роми. Країною, найменш толерантною до ромів, виявилась Чехія.

Серед причин, через які про випадки дискримінації не повідомляють до компетентних органів, 63% опитаних представників нацменшин назвали невіру в те, що це якимось чином вплине на перебіг подій. Ще 40% вважають, що скаржитись – тривіально і безглуздо, або ж таке ставлення до них стало вже звичним. 36% просто не знають, куди саме звертатися по допомогу. Ще 26% впевнені, що скарги обернуться проти них або ж не будуть задоволені. 21% лякає бюрократичний апарат і час, витрачений на позови та розгляд справи. 16% самотужки протидіють випадам у свій бік, заручившись допомогою родини, близьких і друзів. 14% лякає можливість помсти від кривдників. 4% назвали головною перепоною недостатнє володіння державною мовою, а 3% не мають змоги звернутися по допомогу через те, що перебувають на території країни нелегально.