Шість наукових загадок, яким нема пояснення

Шість наукових загадок, яким нема пояснення (New Scientist, 2009)

1. Ефект плацебо Про ефект плацебо багато хто чув. Це коли людині кілька днів дають потрібні ліки, і вона відчуває, як її самопочуття поліпшується. Однак якщо потім замість лікувального засобу дати якийсь абсолютно нешкідливий нейтральний розчин, то пацієнт однаково буде переконувати всіх, що продовжує видужувати. Про такі випадки знають лікарі в усьому світі. Основна гіпотеза – мозок якимсь чином може впливати на стан організму. Але як – невідомо. До речі, ефект помічено в мишей і мавп, так що плацебо – не вигадка помисливих людей.

2. Життя на Марсі Пошуки органіки на Червоній планеті почалися в 1976 році – там приземлились американські апарати Viking. Вони мали провести низку експериментів з метою або підтвердити, або спростувати гіпотезу про населеність планети. Результати виявилися суперечливими: з одного боку, в атмосфері Марса був виявлений метан – очевидно, біогенного походження, але не було ідентифіковано жодної органічної молекули. Дивні підсумки експериментів списали на хімічний склад марсіанського ґрунту й вирішили, що життя на Червоній планеті все-таки немає. Однак низка інших досліджень дають можливість припустити, що на поверхні Марса колись була волога, що знову ж свідчить на користь існування життя. На думку декого, може йтися про підземні форми життя.

3. Темна матерія Всі галактики в нашому Всесвіті з великою швидкістю обертаються навколо одного центру. Але коли вчені підрахували сумарні маси галактик, то виявилося, що вони занадто легкі. І за законами фізики вся ця карусель давно мала б зламатись. Однак не ламається. Щоб пояснити це явище, учені висунули гіпотезу, наче у Всесвіті є темна матерія, котру неможливо побачити. Але що вона собою являє і як до неї торкнутись, астрономи поки не уявляють. Відомо лише, що її маса становить 90% маси Всесвіту. А це значить, що ми знаємо про навколишній світ усього на одну десяту частину.

4. Аномалія зондів Pioneer Американські зонди Pioneer 10 й Pioneer 11 були запущені відповідно в 1972 і 1983 роках. До нинішнього моменту вони вже мали вилетіти за межі Сонячної системи. Однак і один, і другий з незрозумілих причин почали міняти траєкторію, наче невідома сила не випускає їх за межі системи. Pioneer 10 відхилився вже на 400 тис. км від розрахованої траєкторії. Pioneer 11 точно повторює шлях побратима. Є чимало версій: вплив сонячного вітру, витік палива, помилки програмування. Але всі вони не надто переконливі, оскільки обидва кораблі, запущені з інтервалом в 11 років, поводяться однаково. Якщо не брати до уваги підступів інопланетян або божественного задуму не випустити людей за межі Сонячної системи, то, можливо, саме тут проявляється вплив загадкової темної матерії, про яку говорилося вище. Є й багато інших гіпотез: від впливу сонячного вітру й магнітних полів до нерівномірного нагрівання самих зондів.

5. Десята планета Сонячної системи Далеко за карликовою планетою Плутон є загадковий астероїд Седна – один з найбільших у нашій системі. До того ж Седну вважають найчервонішим об’єктом у нашій системі – вона навіть червоніша за Марс. Чому – невідомо. Але головна загадка в іншому. Повний виток навколо Сонця Седна робить за 10 тисяч років. Причому обертається вона по дуже витягнутій орбіті. Чи то цей астероїд прилетів до нас із іншої зоряної системи, чи то з кругової орбіти його збило гравітаційне притягання якогось великого об’єкта. Якого? Наприклад, загадкової планети Нібіру – планети, що нібито існує на самій межі Сонячної системи, але астрономам виявити її поки не вдається. Є ще один факт на користь існування таємничої планети. Седна розташована в поясі Койпера – ділянці простору, надзвичайно насиченій малими космічними тілами. Починаючи від Плутона, щільність пояса Койпера наростає, а потім різко падає до нуля. Так могло б бути, якби всі об’єкти, які розташовані далі, були притягнуті гравітаційним полем загадкової планети. Можливо, загадка розв’яжеться, коли зонд NASA в 2015 році дістанеться до Плутона і звідти спробує «роздивитись» невловиму Нібіру.

6. Радіосигнал із сузір’я Стрільця У 1970‑х роках у США почалася програма пошуку можливих інопланетних радіосигналів. Для цього радіотелескоп спрямовували на різні частини небосхилу, і він сканував ефір на різних частотах, намагаючись виявити сигнал штучного походження. Кілька років астрономи не могли похвалитися хоч якимись результатами. Але 15 серпня 1977 року під час чергування астронома Джеррі Ехмана самопис, котрий реєстрував усе, що потрапляло у «вуха» радіотелескопа, зафіксував якийсь сигнал або шум, що тривав 37 секунд. Цей феномен отримав назву Wоw! – за нотаткою на полях, яку вивів червоним чорнилом приголомшений Ехман. «Сигнал» ішов на частоті 1420 МГц. Відповідно до міжнародних угод, жоден земний передавач не працює в цьому діапазоні. Він виходив із напрямку сузір’я Стрільця, де найближча зірка розташована на відстані 220 світлових років від Землі. Чи був він штучний – відповіді немає досі. Згодом учені неодноразово обшукували цю ділянку неба. Але безрезультатно.