Індекс розвитку людського потенціалу - 2014

У 1990 році Проект розвитку Організації Об’єднаних Націй опублікував першу доповідь з оцінкою економічного і соціального прогресу країн світу, в якому було сформульовано поняття людського розвитку: «Розвиток людини є процесом розширення спектра вибору. Найбільш важливі елементи вибору — жити довгим і здоровим життям, отримати освіту і мати гідний рівень життя. Додаткові елементи вибору включають в себе політичну свободу, гарантовані права людини і самоповагу».

Дана система поглядів орієнтована на підвищення якості життя людини, розширення і вдосконалення його можливостей у всіх областях.

Концепція людського розвитку змінила так звані «класичні» теорії економічного розвитку, які базувалися на показнику валового національного продукту, розглядали людину тільки в якості рушійної сили економічного розвитку і проголошували економічне зростання головною метою суспільного прогресу.

ІЛР вимірює досягнення країни з точки зору стану здоров’я, отримання освіти і фактичного доходу її громадян, за трьома основними напрямками, для яких оцінюються свої індекси:

1. Індекс очікуваної тривалості життя: здоров’я та довголіття, вимірювані показником середньої очікуваної тривалості життя при народженні.
2. Індекс освіти: доступ до освіти, вимірюваний середньої очікуваної тривалістю навчання дітей шкільного віку та середньою тривалістю навчання дорослого населення.
3. Індекс валового національного доходу: гідний рівень життя, вимірюваний величиною валового національного доходу (ВНД) на душу населення в доларах США за паритетом купівельної спроможності (ПКС).

У 2010 році сімейство індикаторів, які вимірюють ІЛР, було розширено, а сам Індекс піддався істотному коригуванню. На додаток до ІЛР, який є зведеним показником, що спирається на середні статистичні дані по країнам і не враховує внутрішньої нерівності, були введені три нові індикатора: Індекс людського розвитку, скоригований з урахуванням соціально-економічної нерівності (ІЧРН), Індекс гендерної нерівності (ІГН) і індекс багатовимірної бідності (ИМБ).

З часів опублікування першої глобальної Доповіді про розвиток людини в 1990 році, більшість країн показали значні успіхи в людському розвитку.

Цього року Доповідь показала в цілому позитивні світові тенденції і продовження прогресу в цілому світі. Тим не менш, розвиток деяких країн було сповільнено в результаті воєн, стихійних і антропогенних катастроф і криз.

Дослідження 2013 показало, що більше 40 країн, що розвиваються — в​яких живе велика частина населення планети — мають великі успіхи в просуванні по Індексу людського розвитку, ніж можна було від них очікувати в 1990 році. У більшості країн світу втрати в індексі розвитку через нерівності знизилися.

Надбавка ж в індексі пояснюється в досягненні галузей розвитку системи охорони здоров’я. З іншого боку збільшився розрив у доходах населення і нерівність у сфері освіти.

Незважаючи на прогрес в боротьбі з бідністю, більше ніж 2,2 мільярда людей живуть на межі або за межею бідності. У той же час, майже 80 відсотків світового населення залишаються поза системою комплексного соціального захисту.

Близько 12 відсотків (842 млн.) Страждають від хронічного голоду, і майже половина усього робочого населення-понад 1500000000 — неформально або нестандартно зайняті.

Лідером показника індексу людського розвитку вже котрий рік поспіль є Норвегія. У нинішньому рейтингу Україна як і раніше залишається серед країн з високим рівнем розвитку, займаючи 83‑е місце.

В цьому ж розділі наші сусіди — Росія і Білорусь, які, проте, займають 53‑е місце. Країни Прибалтики і Польща — з високим високим рівнем розвитку згідно рейтингу входять в перші сорок країн.