25 головних звинувачених в економічній кризі

25 головних звинувачених в економічній кризі (Guardian, 2009)

Політики

1. Алан Грінспен (Alan Greenspan), голова федерального резерву США у 1987 – 2006 рр. Один із головних винуватців кризи. Обвинувачується в тому, що дозволив розростатись «мильній бульбашці» у секторі нерухомості, оскільки слабо контролював видачу кредитів і не припинив практики низьких кредитних ставок. Також він підтримував субстандартне кредитування та переконував покупців нерухомості переходити на кредитні угоди зі змінними процентними ставками, яких вони не змогли погашати при підвищенні. Він також усіляко захищав деривативний бізнес, котрий розрісся за часи правління Грінспена з 1987 до 2006 року.

2. Мервін Кінг (Mervyn King), керівник Банку Англії Коли пан Кінг уперше став головою Банку Англії, він понизив відсоткові ставки за кредитами до рекордно низького післявоєнного рівня 3,5%. Коли ж негативні віяння в економіці тільки-но почались, він наполягав на тому, що криза не сягне світових масштабів і швидко мине. У перші тижні кризи він відмовлявся наповнювати готівкою фінансову систему і стверджував, що деякі банки не потрібно «брати на поруки». Кінг мав передбачити «бульбашку» в секторі нерухомості й знайти шляхи, щоб її зменшити.

3. Білл Клінтон (Bill Clinton), екс-президент США Клінтон принаймні частково винний у розгортанні сьогоднішнього фінансового колапсу. Він підтримував Закон про реінвестиції у місцеві спілки (Community Reinvestment Act) 1977 року, який примушував займодавців послабити свої правила і дозволити верствам населення із низькими статками брати позики у банках. У 1999 році він скасував закон Гласса-Стігала, який розмежовував комерційні та іпотечні банки.

4. Гордон Браун (Gordon Brown), прем’єр-міністр Британії Гордон Браун поставив інтереси фінансистів вище за інтереси виробників: запровадив м’який податковий режим для тисяч іноземних банкірів.

5. Джордж Буш (George W Bush), екс-президент США Буш міг би почати згортання субстандартного кредитування, проте його адміністрація мало зробила для того, щоб припинити надавати кредити людям, котрі не мали постійних джерел прибутку і роботи. Він не тримав у вуздечці Волл-стріт, де кожен банк отримав зайву свободу дій.

6. Філ Гремм (Phil Gramm), сенатор Колишній американський сенатор від штату Техас, палкий поборник ідеї вільного ринку, володар докторського ступеня в економіці, Грімм довго боровся за фінансову дерегуляцію. Його діяльність, підкріплена адміністрацією Клінтона, спричинила вибухове зростання деривативів і кредитних свопів. Врешті Гремм полишив Капітолій задля посади інвестиційного банкіра у UBS.

Банкіри, фінансисти

7. Еббі Коен (Abby Cohen), головний координатор діяльності в США банку Goldman Sachs Колись її визнали наймогутнішою жінкою у США. Проте вона швидко втратила цей статус. Коен не змогла передбачити падіння курсів цінних паперів і твердила про поступове зростання.

8. Кетлін Корбет (Kathleen Corbet), колишній виконавчий директор Standard & Poor’s Агенції з кредитного рейтингування не раз зазнавали критики за неспроможність оцінити реальну загрозу від іпотечних цінних паперів. Кетлін Корбет управляла найбільшою з трьох цих агенцій і була звільнена з посади у 2007 році.

9. Хенк Грінберг («Hank» Greenberg), страхова група AIG Хенк, якому вже 83 роки, був керівником найбільшої у світі страхової компанії. AIG мала велику частку бізнесу в кредитно-дефолтних свопах, що також вплинуло на розгортання кризи іпотеки. Та згодом власний кредитний рейтинг AIG упав до нуля, і компанія взяла від уряду США $85 млн., щоб уникнути колапсу. Згодом корпорація попросила ще грошей, на які боси AIG відпочивали на дорогих каліфорнійських спа-курортах ($444 тис.) і їздили по не менш дорогі розваги до Англії. А тим часом звичайні американці сплачували їхні рахунки.

10. Енді Хорнбі (Andy Hornby), колишній бос HBOS Такий шанований, талановитий і розумний… Хто б міг подумати, що він помилиться? Це його стратегія для Bank of Scotland і Halifax поставила HBOS на коліна.

11. Фред Гудвін (Fred Goodwin), колишній керівник RBS Його стратегія призвела до банкрутства Royal Bank of Scotland, 70% якого було націоналізовано урядом. Слід також згадати його щедрі позики бізнесменам, які завідомо не могли повернути борги.

12. Стів Краушоу (Steve Crawshaw), колишній керівник Bradford & Bingley Обійнявши посаду у Bradford & Bingley, Стів Краушоу цілковито змінив політику банку і почав займатися кредитуванням житла, особливо спеціалізуючись на іпотечних кредитах, у яких позичальники самі підтверджували власні прибутки. Незабаром банк перейшов у власність держави, а Краушоу почав лікувати хворе серце. Він це може собі дозволити з 1,8 млн. фунтів пенсії.

13. Адам Епплгарт (Adam Applegarth), колишній керівник Northern Rock Дуже амбітний банкір, проте його бізнес-модель провалилася. Кругленька сума на рахунку полегшує йому біль невдач.

14. Дік Фулд (Dick Fuld), головний виконавчий директор Lehman Brothers Фулд працював на Lehman Brothers багато років. Але саме перед тим, як справи банку раптово пішли вниз, він не зміг укласти угоду про продаж Банку Розвитку Кореї і тим запобігти колапсу. Фулд заохочував усілякі ризики і до останнього корпорація Lehman інвестувала у нерухомість.

15. Ральф Кйоффі та Метью Таннін (Ralph Cioffi and Matthew Tannin) Їх обвинувачують у махінаціях із банкрутством двох хеджевих фондів минулого року, що стало одним із пускових механізмів кризи.

16. Льюїс Раньєрі (Lewis Ranieri), банк Franklin Батько іпотечного фінансування, який був піонером в іпотечних закладних у 80‑х роках минулого століття. У 2004 році журнал Business Week назвав його серед найбільших інноваторів останніх 75 років. Він попереджав про кризу. Проте його власний банк збанкрутував у листопаді минулого року.

17. Жозеф Кассано (Joseph Cassano), фінансові продукти AIG Кассано очолював команду AIG, котра продавала кредитно-дефолтні свопи в Лондоні. А це, як відомо, стало причиною банкрутства однієї із найбільших компаній у світі.

18. Чак Прінс (Chuck Prince), колишній керівник банку Citi Чак Прінс зробив із Citi найбільший банк світу. Коли ж у 2007 році справи пішли кепсько, він наполягав на тому, що це лише тимчасове явище. Прінс отримав достатню суму «відступних», аби загоїти свої рани.

19. Анджело Мозіло (Angelo Mozilo), голова Countrywide Financial Він був головою і головним виконавчим директором компанії – найбільшого в Америці позичальника високоризикованих іпотечних кредитів. Корпорація серед інших грішків мала ВІП-програму позик для впливових клієнтів із сенату й уряду США.

20. Стен О’Ніл (Stan O’Neal), колишній керівник Merrill Lynch Перший афроамериканець, який очолив фірму з Волл-стріт. Незадовго до того, як він полишив посаду, виявилось, що через катастрофічну ситуацію на ринку нерухомості й кредитів борг банку становить близько $8 млрд. Через рік банк кинувся у міцні обійми Bank of America.

21. Джиммі Кейн (Jimmy Cayne), колишній керівник Bear Stearns Голова поважної компанії з Волл-стріт продовжував запеклі ігри у бридж в Детройті (він є чемпіоном із цієї гри в карти), коли його компанія потерпала від кризи. Сутужно стало тоді, коли впали два її хеджеві фонди і почали відчуватися збитки на ринку нерухомості. Джиммі Кейн продав свою частку в компанії JP Morgan Chase за $60 млн. І найняв тілоохорноців.

Інші

22. Крістофер Додд (Christopher Dodd), голова Банківського комітету Сенату США Він відмовлявся зробити більш суворим регулювання іпотечних компаній Fannie Mae та Freddie Mac. У своєму пориві допомогти бідним верствам населення придбати житло він сприяв поширенню так званої високоризикованої іпотеки.

23. Гейр Хаарде (Geir Haarde), прем’єр-міністр Ісландії Ісландію очікують позачергові парламентські вибори після низки масових протестів, пов’язаних із фінансовою кризою, яка спричинила цілковите банкрутство трьох комерційних банків країни. Ісландія була вимушена взяти у борг $2,1 млрд. від МВФ, а також великі суми від країн-сусідів.

24. Американське суспільствоЩоб там не казали, але ніхто не змушував мільйони американців брати у борг більше, аніж вони можуть повернути.

25. Джон Тайнер (John Tiner), колишній головний виконавчий директор FSA Тайнер був серед тих, хто погодився з думкою, що банки можуть самі вирішувати, скільки капіталу накопичувати для покриття власних ризиків. На його совісті й те, що компанію Northern Rock звели у могилу фінансові ринки оптової торгівлі та 130% іпотеки. Після його виходу з компанії у 2007 році стало відомо також про низку інших грубих помилок в управлінні FSA. Зараз Тайнер непогано влаштувався, очолюючи фінансову компанію Клайва Коудері.