Рейтинг свободи преси Freedom House

Щороку приблизно в цей час, організація Freedom House випускає доповідь про стан свободи ЗМІ у світі. Загальні висновки експертів по 2012 року були похмурими: тільки 14 відсотків населення земної кулі живе в суспільствах, члени яких отримують повну і достовірну інформацію, а також де існують правові умови, що захищають свободу преси від втручання з боку урядів та інших сил.

З 197 країн і територій, які розглядаються в доповіді, в цілому 63 (32 відсотки) з них були визнані вільними, 70 (36 відсотків) були частково вільними і 64 (32 відсотки) були оцінені як «не вільні».

Аналіз показав, що менше 14 відсотків населення світу проживає в країнах з вільною пресою, в той час як 43 відсотків жили у частково вільному і 43 відсотків жили в не вільному оточенні.

Методологія дослідження базується на основних стандартах понять про політичні права і громадянські свободи, більшості з яких взято з «Загальної декларації прав людини».

Кожну країну оцінюють за показниками політичних і громадських свобод (куди входить і свобода преси): від 0 до 30 — вільна; від 31 до 60 — частково вільна; від 61 до 100 — не вільна.

Це найбільш значні і невтішні висновки з доповіді «Свобода преси 2013: Глобальний огляд незалежності ЗМІ» — свіжого видання щорічного індексу, який публікується Freedom House з 1980 року.

Хоча можна відзначити і позитивні зрушення в Бірмі, на Кавказі, частинах Західної Африки, а також в інших місцях, домінуючі тенденції знайшли своє відображення у регресі ряду політичних умов.

Причинами рецесії, а також все більш частих, все більш витончених репресій з боку авторитарних режимів незалежної журналістики і нових медіа; є хвильові ефекти європейської економічної кризи і довгострокові проблеми фінансової стійкості друкованих засобів масової інформації, а також зберігається загроза від недержавних суб’єктів, таких як радикальні ісламісти або організовані злочинні групи.

Тенденція загального зниження сталася, як не парадоксально, в контексті появи все більш різноманітних джерел новин і засобів політичної комунікації, які постійно розширюються.

Зростання цих нових засобів масової інформації викликало негативну реакцію з боку репресивних авторитарних режимів, які ретельно контролюють телебачення та інші засоби масової інформації, а нині попереджають про небезпеки вільних політичних коментарів у Інтеренті.

Впливові держави, такі як Китай, Росія, Іран і Венесуела вже давно вдаються до різних методів, щоб зберегти жорсткий контроль над засобами масової інформації, затримуючи деяких критиків преси, закриваючи або піддаючи цензурі ЗМІ і блоги, залучаючи за наклеп або відкриваючи судові розгляди проти журналістів.

Росія, яка прийняла додаткові обмеження на Інтернет-контент в 2012 році, створила негативний тон для іншої Євразії, де і без того ситуація несприятлива.

У Китаї, прихід до влади нового керівництва Комуністичної партії не привів до зняття обмежень, як в середовищі традиційних засобів масової інформації, так і в Інтернеті.

Більше того, китайський режим, який може похвалитися найскладнішою і продуманою системою в світі репресій ЗМІ, активізувався в прагненні обмежити і старі і нові джерела інформації за допомогою арештів і цензури.

Найгірше справи йдуть в таких країнах, як Білорусь, Куба, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Іран, Північна Корея, Туркменістан і Узбекистан. У цих державах незалежні ЗМІ відсутні або ледь можуть працювати, офіційна преса виступає в якості рупора режиму, доступ громадян до об’єктивної інформації суворо обмежений, інакомислення викорінюється допомогою тюремного ув’язнення, тортур та інших форм репресій.

Україна погіршила своє становище і ділить 131 місце з Південним Суданом і Замбією, як і раніше залишаючись в двох кроках від небезпеки скотитися до рівня країн, де преса «не вільна».