11 частин тіла, названих на честь відомих людей
Людина може прожити довге життя і не здогадуватись, що чимало частин її тіла названі на честь якоїсь особистості.
Хоча більшість органів носять латинські або грецькі назви, більш ніж кілька все-таки носять імена реально існуючих особистостей.
Ці вчені настільки вплинули на розвиток науки про людину, що їх слід і сьогодні є в кожному з нас.
Інтернет-видання mentalfloss пропонує до вашої уваги 11 частин нашого тіла, які були названі на честь видатних вчених.
Канал Шлемма Канал Шлемма — це найтонша венозна кругова судина, яка розташовується в товщі білкової оболонки ока біля з рогівки. Через цей канал відтікає внутрішньоочна волога з передньої частини очного яблука. Канал названий на честь німецького анатома XIX століття, професора Берлінського університету Фрідріха Шлемма. Саме Фрідріх Шлемм виявив цю судину. Одна з невідомих сторінок біографії відомого сьогодні анатома оповідає історію про таємний розтині. Коли Шлемм був ще 21-річним студентом, він разом з однокурсником вирішив дослідити труп померлої від висипного типу жінки. Студнети розкопали могилу, занесли труп у лабораторію і приступили до розтину. За цим «веселим» заняттям їх випадково застали, і два товариша відсиділи місяць у в’язниці за таку тягу до знань.
Фаллопіеви труби Якщо ви пам’ятаєте анатомію, то фаллопієві труби — це парний трубчастий орган, що з’єднує порожнину матки з черевною порожниною і здійснює функцію транспортування яйцеклітини і сперматозоїдів, створюючи сприятливе середовище для запліднення. Названо цей орган ім’ям італійського анатома XVI століття Габріеля Фаллопія, який вперше описав його. В основному італієць спеціалізувався на будові голови, але також провів кілька дослідів з дослідження репродуктивної системи. На додаток до цього відкриття, Фаллопій також досліджував природу сифілісу. Масштаби захворювання підштовхнули анатома придумати засіб захисту — прототип сучасного презерватива. Для захисту від сифілісу Фаллопій рекомендував таке пристосування: льняний чохол, замочений в спеціальному хімічному розчині, після цього висушений і оперезаний підв’язкою. У 1564 році Фаллопій дослідив 1100 добровольців, які довели ефективність такого засобу контрацепції.
Острівці Лангерганса Острівці Лангерганса — це аж ніяк не маленький архіпелаг в незвіданих краях. Острівці Лангерганса — це скупчення ендокринних клітин в підшлунковій залозі. Острівці складають приблизно від 1 до 2% маси підшлункової залози. Але при цьому вони мають важливе значення для здоров’я людини: одна із їхніх функцій — синтез інсуліну. Така географічна назва клітин з’явилась в 1869 році, коли їх скупчення виявив німецький патологоанатом Пауль Лангерганс. У свої 22 роки Пауль провів безпрецедентне дослідження і виявив в підшлунковій залозі «острова чистих клітин».
Клітини Лангерганса Але перед тим як виявити і вивчити «острівці», в 21 рік Пауль зміг описати певний тип клітин шкіри, відповідальних за імунну реакцію організму. І хоча гіпотеза медика про те, що ці клітини можуть мати відношення до нервової системи, була помилковою, той факт, що Лангерганс виділив їх в окрему групу, не применшує його досягнень. Тому назва клітинам була дана на честь першовідкривача.
Кортієв орган Кортієв орган — це крихітний орган у внутрішньому вусі людини, що містить крихітні клітини, покриті волосками. Завдяки цьому органу ми чуємо звуки. Цей орган був відкритий італійським гістологом Альфонсо Корті в 1851 році.
Куперові залози Куперові залози — це невеликі (близько 1 см) залози в репродуктивній системі чоловіків, відомі також як бульбоуретральні залози. Їх основна функція — оптимізація середовища розмноження сперматозоїдів при статевому збудженні шляхом виділення секрету, який очищає канал, по якому проходить сперма. Названо залози ім’ям британського анатома XVII століття Вільяма Купера, який описав їх будову і функції. Репутація Купера, як видатного анатома, була зіпсована однією неприємною для нього історією. Через кілька років після виходу його фундаментальної праці про анатомію людського тіла, яка містила безліч ретельних ілюстрацій, виявилося, що малюнки не належать перу Купера, а взяті з ранньої праці голландського медика Говарда Бідля. За плагіат Купер до кінця своїх днів страждав від нападок інших дослідників. Але тим не менше саме його ім’я носить невеликий, але важливий чоловічий орган.
Бартолінові залози Закономірно, що у жінок відсутні куперові залози, проте в них є аналог — бартолінові залози. Ці залози виконують схожі функції (підготовку статевих органів до статевого акту) і названі на честь датського анатома Каспара Бартоліні, який ще в XVII столітті активно досліджував ці залози і описав їх функції. Каспару судилося стати медиком і вивчати властивості людського тіла, адже його дід, Каспар Бартолін Старший, вперше опублікував опис нюхового нерва. Його батько Томас досліджував лімфатичну систему людини. А його дядько Расмус також «відзначився»: під’язиковий канал, частина системи слинних залоз, названий каналом Бартоліні.
Боуменова капсула, мембрана і залози Боуменова капсула — це структура у вигляді чаші, яка є початковою частиною нефрону. Ця капсула допомагає фільтрувати забруднення з рідини, що проходить через нирки. Боуменова капсула носить ім’я британського анатома і офтальмолога XIX століття Вільяма Баумана, який ідентифікував її у віці 25 років в 1842 році. Після цього відкриття Бауман не став почивати на лаврах, а продовжив дослідження, що призвело до відкриття боуменової мембрани — одного з тонких шарів очного яблука, і боуменової залози. Остання відноситься до нюхової системи. За свої дослідження талановитий вчений отримав від королеви Вікторії звання баронета.
