Топ-8 важливих випадкових відкриттів

Терпіння, наполегливість і відданість справі завжди вважалися великими чеснотами. Натомість у провалах і невдачах ніхто не бачить нічого хорошого. А тим часом світлий бік у поганого все-таки є. Доказом тому може слугувати хоча б список восьми важливих відкриттів, зроблених випадково – «завдяки» чиїмось лінощам, неохайності, незграбності й просто дурості.

Tоп‑8 випадкових відкриттів (mentalfloss.com, 2009) 

Анестезия1.Анестезія (1844 рік)  Помилка, що привела до відкриття: використання наркотичної дії речовини Закис азоту відкрили ще у 1772 році, але впродовж десятиріч його використовували лише як наркотик. Така його дія була відома широкому загалу людей. А те, що перевищення дози викликало непритомність, вважали швидше небажаним побічним ефектом. І все ж у 1844 році дантист із американського міста Хартфорд на ім’я Горацій Уеллс (Horace Wells) зміг знайти корисне застосування «побічного ефекту». Ідея осяяла його під час вечірки, на якій його товариш, будучи під дією газу, поранив ногу. Рана була глибока, але він не відчув болю і навіть не помітив порізу. Перевірити знеболювальну властивість закису азоту лікар вирішив на собі. Після певної дози газу, яка призвела до непритомності, Уеллсу видалили хворий зуб. Коли дантист опритомнів, болю він не відчував. Аби поділитися з науковим світом своїм відкриттям, Уеллс продемонстрував ту ж операцію з добровольцем у шпиталі Массачусетса. Однак, не розрахувавши часу, який потрібен для наркотичної дії закису азоту, зазнав невдачі – пацієнт кричав від болю. Дискредитований медик невдовзі покинув практику і покінчив життя самогубством. А у 1864 році Американська асоціація стоматологів офіційно визнала першість відкриття анестезії N2O за Горацієм Уеллсом.

Йод2.Йод (1811 рік) Помилка, що привела до відкриття: аварія на виробництві У ХІХ столітті у Франції монополія на виробництво селітри, важливого складника армійських вибухових речовин, належала Бернару Куртуа (Bernard Courtois). Селітру фабрикант отримував із водоростей, якими багаті узбережжя країни. Одного разу робітники використали сірчану кислоту, щоб виділити із водоростей селітру. Над цехом піднявся фіолетовий дим. Коли він розвіявся, на дні цистерни помітили чорні кристали. Куртуа дослідив їх і зрозумів, що це невідома речовина. Він дав їй назву iodine від грецького слова iodes – «фіолетовий». Невдовзі лікарі зрозуміли, що йод критично необхідний для нормальної роботи щитовидної залози, тож тепер ним штучно збагачують кухонну сіль.

Пенициллин3.Пеніцилін (1928 рік)  Помилка, що привела до відкриття: безлад у лабораторії Шотландський учений Олександр Флемінг не вирізнявся великою охайністю. Принаймні, так могло здатися при погляді на його робоче місце. У чашках Петрі, колбах і пробірках, розставлених де тільки можна, росли культури бактерій – безпечних і не дуже. Такий безлад, на щастя, послужив науці. Одного дня терпець ученому ввірвався, і він вирішив поприбирати весь непотріб. Миючи скляний посуд, Флемінг помітив, що в одній із чашок до бактерій «підселився» грибок роду Penicillin і знищив навколишні мікроорганізми. Вчений дослідив винуватця масового вбивства бактерій. Виявилось, що грибок цілком безпечний для тканин людини й ефективний у боротьбі із бактеріальною інфекцією. Через кілька років виробництво пеніциліну було поставлене на конвеєр, а самого вченого нагородили Нобелівською премією.

Телефон4. Телефон (1876 рік) Помилка, що привела до відкриття: погане знання іноземної мови У 1870 інженери шукали способу одночасно передавати кілька повідомлень через одну телеграфну лінію. Олександра Грехема Белла зацікавило це завдання, і він почав експериментувати над можливими його вирішеннями. Після вивчення книги Германа фон Гельмгольтца Беллу спало на думку, що замість повідомлень можна передавати звуки. Але виявилося, що Белл щось наплутав, оскільки погано знав німецьку, і в книзі взагалі не йшлося про передачу звуку через дріт. Проте було надто пізно: Белла захопила ця ідея, і він був готовий втілити її. Завдання виявилось дещо складнішим, ніж здавалося спочатку. Белл і його механік Томас Ватсон довго працювали над пристроєм, який би міг передавати звук, і врешті винайшли телефон.

Фотография5.Фотографія (1835 рік) Помилка, що привела до відкриття: небажання мити експериментальне обладнання У період з 1829 до 1835 року Луї-Жак Дагер (Louis Jacques Daguerre) працював над хімічними процесами, необхідними для виробництва фотографій. Дагер знав, як переносити зображення на відполіровану поверхню, вкриту йодидом срібла – речовиною, чутливою до світла. Але зображення, які він отримував, були ледь помітними, і він марно намагався зробити їх темнішими. Після кількох невдалих спроб Дагер покинув пластину в лабораторії, думаючи, що помиє її пізніше. Повернувшись через кілька днів, він побачив майже ідеальне зображення. Дагер зрозумів, що якийсь із хімікатів у кабінеті вступив в реакцію з пластиною, але не знав який саме. Тижнями Дагер брав по одному хімічному елементу з кабінету і клав його на пластину. Але щодня отримував далекі від ідеалу результати. Врешті-решт, тестуючи останній елемент, він вирішив залишити пластину в порожньому кабінеті, як він зробив на початку. Цього разу він отримав темні зображення. Науковець ретельно перевірив полиці кабінету, і виявилося, що у такому ефекті винна ртуть. Кілька її кульок, що лишилися від розбитого градусника, лежали на полиці. Саме ртуть, взаємодіючи із йодидом срібла, утворила темне зображення. Так неакуратність допомогла відкрити дагеротип.

Аніліновый пурпуровий барвник6. Аніліновый пурпуровий барвник (1856 рік) Помилка, що привела до відкриття: завищена самооцінка Далекого 1856 року 18-річний англійський студент-хімік на ім’я Вільям Перкін (William Perkin) загорівся бажанням створити синтетичний аналог хініну, який використовується й нині для лікування малярії. Мета, звичайно, шляхетна, але справа в тому, що студент і гадки не мав, з якого боку підійти до розв’язання проблеми. Свої пошуки Перкін почав із того, що змішав анілін (безбарвна олієподібна рідина, побічний продукт сталеплавильної промисловості) з пропіленом (газ) та дихроматом калію. Лишається тільки дивуватись, як юний вчений не злетів у повітря разом з лабораторією, але в результаті реакції він отримав густу чорну масу, застигну на стінках колби. Миючи посудину, студент несподівано помітив, що вода забарвлюється у пурпуровий колір. Ще трохи проекспериментувавши, Перкінс отримав барвник, придатний для фарбування тканини. Завдяки цьому відкриттю Перкінс не лише започаткував власний бізнес, але й цілу галузь промислової хімії – виробництво синтетичних барвників.

Нейлон7.Нейлон (1934 рік) Помилка, що привела до відкриття: відкладання роботи на потім У 1934 році в лабораторіях корпорації DuPont вчені намагалися створити штучний шовк. Кілька місяців напруженої роботи не дали результатів: полімер, котрий отримували після експериментів, не могли перевести з рідкого стану в твердий. Керівник проекту вже був ладен припинити пошуки. Після марних зусиль дослідники врешті переключились на тестування інших речовин. Одного разу молодий працівник лабораторії взяв скляну паличку і витягнув із краплі клейкої речовини довгу нитку. Це заняття так захопило команду дослідників, що одного разу, коли керівника групи не було на місці, вони влаштували змагання – хто витягне довшу нитку. І коли вже змагальники заснували нитками весь коридор, їх осяяла думка, що от він, спосіб переведення речовини з рідкого стану в твердий. Нитки виявились достатньо міцними, щоб їх можна було ткати. А першу повністю синтетичну тканину назвали нейлон.

Вулканізована гума8.Вулканізована гума (1844 рік) Помилка, що привела до відкриття: випадкова неакуратність На початку ХІХ століття природна гума була, по великому рахунку, малопридатна для використання. Вона танула на сонці й кришилась від морозу. Так було доти, доки бізнесмен Чарльз Гуд’єр (Charles Goodyear) не взявся за вирішення цієї проблеми. Намагаючись знайти рецепт «правильної» гуми, він змішував каучук із сіркою, нагріваючи їх. Одного разу суміш вилилась на плиту, але не розплавилась, а стала схожою на шкіру. Тоді-то Гуд’єр зрозумів, що це вже дещо. Так, принаймні, він сам розповідав цю історію. Однак інші, зокрема й документальні джерела свідчать про те, не сам Гуд’єр, а хтось із його колег впустив на гарячу плиту тканину, просякнуту каучуком і сіркою. Коли гума не розплавилась, лише Гуд’єр зрозумів усю суть явища. Він провів місяці, досліджуючи ідеальне співвідношення між гумою і сіркою. Патент на винахід Гуд’єр отримав у 1844 році, але всі подальші роки присвятив захисту свого права на винахід. Можливо, через це йому так і не вдалася розбагатіти, і не раз він потрапляв до боргової тюрми. Іронія долі, що незабаром гумова промисловість стала дуже прибутковою справою, а компанія Goodyear Tire & Rubber Co опинилася в авангарді цієї галузі виробництва.