Емоційний розвиток дитини: п'ять причин завести собаку

Вчені довели, що присутність домашньої тварини в будинку підвищує імунітет малюків і знижує ризик виникнення алергій. Але, як виявляється, тварини покращують не тільки фізичний стан дитини, а й психологічний.

Тварини відіграють неоціненну роль у розвитку «емоційного інтелекту» або ж показника емпатії EQ («і‑кью»), який показує здатність до розуміння і спілкуванню з іншими. У західних країнах при прийомі до школи вчителі вже давно звертають увагу саме на показник емпатії EQ («і‑кью»), а не на показник інтелекту IQ («ай-кью»).

І справді. Спілкування часто важливіше, ніж уміння читати або тримати олівець. І на відміну від IQ, який даний дитині при народженні, EQ може рости і розвиватися. І кращі вихователі в цій справі — домашні тварини.

1. Розвиток емпатіі

15e39.jpg

Одним з найважливіших якостей людини є здатність до емпатії або співпереживання. Саме ця здатність формується в ранньому дитинстві.

Різні дослідження в США і Великобританії, у тому числі сучасного психолога Роберта Порескі з Університету штату Канзас, показали кореляцію між прихильністю до домашніх тварин і більш високими оцінками емпатії.

Чи це нова думка? Філософ Джон Локк ще в 1699 році закликав давати дітям тварин для догляду, щоб вони «звикли з колиски бути ніжними до всіх розумних істот».

Причина очевидна: догляд за твариною веде увагу дитини від власної персони, зменшує ризик стати егоїстом надалі.

Емпатія також включає в себе можливість читати невербальні сигнали — вираз обличчя, мова тіла, жестів. Домашні тварини можуть спілкуватися лише вербальними сигналами.

Почувши нявкання кошеняти, коли він хоче їсти, або скиглення собаки біля дверей, дитина починає думати про потреби інших і про можливість їм допомогти.

2. Вчать відповідальності і підвищують самооцінку

ebfab.jpg

Старе добре твердження дорослих «я не заводжу домашню тварину, тому що в кінцевому підсумку тільки я буду про нього піклуватися» в корені неправильний.

Поставте перед дитиною відповідаючі її віку завдання — від «погладь хом’ячка» для п’ятирічного малюка, до «наповни миску кормом» або «погуляй з собакою сам» для молодшого школяра і підлітка відповідно.

Подібні завдання припускають позитивний зворотний зв’язок, дають дітям відчуття компетентності, можуть підвищити їх самооцінку.

3. Знижують тривожність

3f686.jpg

Національний інститут дитини Гріфа спільно з Delta Society провів дослідження в групах підтримки дітей з використанням спеціально навчених собак породи золотистий ретривер.

Собака-терапевт сиділа перед емоційно нестабільним дитиною і клала йому голову на коліна. Тільки дитина починала гладити собаку, то відразу ж емоційно розслаблялася.

Дослідники вивчили артеріальний тиску собак і дітей, і визначили, що подібні дії знижували кров’яний тиск в обох учасників експерименту.

4. Допомагають дитині вчитися читання

99825.jpg

Читання різко розширює розуміння дитини досвіду та емоцій інших людей, але сам процес навчання може викликати стрес. Читання вголос має вирішальне значення для розвитку грамотності, але може стати справжніми тортурами для боязкої і сором’язливої дитини.

Вихід? Нехай дитина читає для свого вихованця. Діти можуть вибирати власний темп, допускати помилки, збиватися, але тварина-слухач при цьому не буде висловлювати осуд або докір.

Лорі Фрізен з університету Альберти вивчала використання собак — компаньйонів для сприяння навчанню грамотності в школах. Фрізен зазначає, що такий «ситуативний інтерес», як додавання собаки в середу навчання, допоможе привернути увагу дітей.

5. Допомагають дітям висловлювати свої емоції

a951a.jpg

Консультант по роботі з державними школами Рендалл В. Бахман у своїй науковій статті зазначає, що у відповіді на питання: «До кого ви звертаєтеся, якщо у вас проблеми?» діти найчастіше називають домашніх тварин.

І не дивно. Розмова з дорослими в аналогічній ситуації може бути виключно складною для дитини через сильні емоцій, які вона переживає.

Так, діти, які пережили ураган «Катріна» в Новому Орлеані насилу могли висловити смуток або гнів, а значить — вийти з стресового стану. Вони повинні були розповідати свою історію знову і знову, щоб поступово відновити контроль над своїми почуттями. У цьому краще за всіх їм допомагали тварини-компаньйони.