Примусова праця в Україні та світі

В Україні зростає кількість людей, залучених до примусової праці. Про це йдеться у доповіді Міжнародної організації праці, що виходить кожні чотири роки.

Ще 2004 року в нашій країні кількість випадків торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації вдвічі перевищувала кількість випадків торгівлі з метою примусової праці. Проте вже 2007 року кількість жертв трудової експлуатації впритул наблизилась до кількості жертв сексуальної експлуатації. Позначилась тенденція до того, що у найближчому майбутньому показники зрівняються, а невдовзі використання безкоштовної робочої сили переважатиме.

В Україні, як і в деяких інших державах Центральної та Східної Європи, зафіксоване зростання кількості жертв торгівлі людьми у межах власних національних кордонів. Україна є не лише країною-транзитером і країною-донором, а й країною призначення жертв примусової праці.

У більшості країн світу законодавство передбачає кримінальну відповідальність за використання примусової праці й торгівлю людьми. Однак це явище продовжує існувати.

За оцінками Міжнародної організації праці, у 2005 році близько 12,3 млн. людей були задіяні у примусовій чи в одній з форм кріпацької праці. Зокрема, приватні структури використовували примусову працю 9,8 млн. людей. А 2,4 млн. людей були залучені до примусової праці в результаті торгівлі людьми.

Найбільша частка примусової праці припадає на країни Азії – 9, 4 млн. людей. Далі йдуть Латинська Америка і країни Карибського басейну (1,3 млн. людей). Навіть промислово розвинені країни використовують примусову працю 360 тис. робітників. Щорічний прибуток лише від торгівлі людьми становить $32 млрд.

Найбільш незахищеними верствами населення залишаються діти, жінки, мігранти та корінні народи. Так, понад 56% робітників з примусу – жінки.