Топ-10 історично неправдивих фільмів + Відео

«Істина — ось перша жертва війни Голлівуду», — заявила газета Daily Telegraph в рецензії на фільм «Патріот». Цей афоризм можна застосувати до безлічі інших картин. Перед очима здивованих глядачів часом постають небачені дива: нунчаки в середньовічній Шотландії, мамонти в пустелі або білявка в ролі дівчини з індіанського племені — ці та інші історичні кіноляпи підмітило видання Time.

«Патріот» (The Patriot) — кінофільм 2000 року на тему війни за незалежність Сполучених Штатів. Суворі роки війни показані у фільмі з такою шаленою жорстокістю, що фільм не рекомендовано до перегляду дітям до 16 років. Британські солдати в картині постають кровожерливими садистами — в одній зі сцен вони зганяють населення села до церкви і підпалюють її. Що дуже схоже на почерк нацистів. Це й обурило критиків — британських солдатів 1770‑х років порівняли з найжорстокішими злочинцями сучасності. Стівен Хантер, відомий кінокритик та історик, справедливо зауважив: «Будь-яке відображення американської революції, де британці показані нацистами, а самі американці — ніжним і добрим народом, практично завжди невірно». Ще одна помилка, допущена у фільмі, стосується головного героя Бенджаміна Мартіна, зіграного Мелом Гібсоном. Образ Бенджаміна взято з життя: у нього було кілька реальних прототипів, в числі яких — і Френсіс «Болотний Лис» Маріон. По фільму Мартін — добропорядний сім’янин і відважний герой, який самотужки перемагає британських лиходіїв. Реальний же Болотний Лис любив розважитися на дозвіллі полюванням на індіанців черокі, а в перервах гвалтував своїх рабинь. У кіно ж тема рабства взагалі не зачіпається — протягом усіх трьох годин. «Патріот» — це пропаганда Голівуду. Історія, повна білих плям», — так відгукнувся про картину режисер Спайк Лі.
Кінострічка «Далекі обрії» (The Far Horizons) 1955 року — це історія про знамениті дослідження Льюїса і Кларка. Керівники експедиції вирушають досліджувати територію штату Луїзіана в супроводі представниці корінного населення США — індіанської дівчини Сакагавеа, яку зіграла Донна Рід. Вибір її кандидатури на роль і став основним промахом — на дочку прерій Донна зовсім не була схожа, адже вона була яскравою білявкою. Крім того, за сюжетом між Сакагавеа і Кларком спалахує роман. У голлівудського фільму немає шансів на хороші збори, якщо там немає історії кохання, тому, зневаживши істину, сценаристи переписали історію.
«Робін Гуд» (Robin Hood) — художній фільм Рідлі Скотта, знятий за мотивами легенд про Робіна Гуда, з Расселом Кроу в головній ролі. За всю історію кінематографа ця історія екранізувалася близько 30 разів. І мета Рідлі Скотта полягала в тому, щоб поглянути на безліч легенд про Робін Гуда з іншого боку. Результатом цієї мети стала кінострічка про перетворення хороброго і справедливого воїна армії Річарда Левине Серце на легендарного героя Робіна Гуда. Цей фільм кардинально відрізняється від всіх попередніх екранізацій тим, що в ньому немає Робіна — благородного розбійника, що виходить з гущі Шервуда на боротьбу з гнобителями знедолених і скривджених. У фільмі показано те, що призвело героя Рассела Кроу на цей шлях. Похмуре середньовіччя, війна, супроводжувана грабежами та насильством, грубість і несправедливість монарха, якого зазвичай зображують більш шляхетним — все це є благотворним середовищем для становлення світогляду головного героя. Але в спробах відповідати заявленим амбіціям оскароносний Рідлі Скотт дозволив собі ряд історичних неточностей. Історія смерті короля Річарда Левине Серце у фільмі дуже спотворена. Також багато історичних невідповідностей у показі інтриг, змов французів. До безперечних плюсів стрічки критики відносять акторську гру як головних, так і другорядних, персонажів. Кейт Бланшетт, як завжди, чудова й вишукана у ролі леді Маріон. У тандемі з Расселом Кроу вони зуміли побудувати багатообіцяючу романтичну лінію відносин своїх героїв.
«Хоробре серце» (Braveheart) — фільм про боротьбу Шотландії за незалежність проти англійського панування. Головний герой фільму — Вільям Уоллес, ватажок шотландців, у виконанні Мела Гібсона. У 1996 році фільм «Хоробре серце» отримав 5 премій «Оскар», включаючи нагороду «Кращий фільм». «Хоробре серце» — це культовий фільм, в якому роль головного героя — самовідданого ватажка шотландців Вільяма Уоллеса, реальну людину, чиє ім’я овіяне легендами, виконав неповторний Мел Гібсон. Але неточностей у фільмі дуже багато. Уоллес Гібсона народився в бідній сім’ї, в той час, як реальна сім’я Уоллес були заможними землевласниками. Батька і брата реального Вільяма Уоллеса було вбито у 1291 році, тобто коли Уоллесу було близько 21 року, а не 10, як це показано у фільмі. Історично, Уоллеса спочатку повісили, потім вийняли нутрощі, відрубали голову й четвертували. Реальний Вільям Уоллес не міг бути батьком Едуарда III, як це передбачається в фільмі. Між стратою Уоллеса (1305 рік) і народженням Едуарда III (1312 рік) пройшло 7 років; на момент страти Уоллеса реальній Ізабеллі було 10 років, крім того, історикам не відомі факти зустрічей Ізабелли з Уоллесом. Захоплення владою Уоллеса було спровоковане не зрадою батька Роберта Брюса, як це показано у фільмі, а зрадою лояльного англійському королю шотландського лицаря Джона де Ментейса. Король Едуард I помер не в один час з Уоллесом, а через два роки (у 1307 році). Шотландці стали носити спідниці (кілти) тільки в XVII столітті, а дія фільму відбувається в кінці XIII століття. У бою шотландці використовували незвичайну та дуже ефективну побудову — шілтрон, а у фільмі вони показані, як неорганізовані, погано озброєні, хоча й відважні воїни. Але навіть всі ці деталі не можуть вплинути на сильне враження від фільму про по-справжньому хоробрі серця шотландців.
10000 років до н.е. (10 000 BC) — фільм Роланда Еммеріха («День незалежності», «Післязавтра») про передісторію людства. Газета «New York Times» назвала кінострічку «піднесеним громоподібним екскурсом в передісторію людства», але критики не сприйняли фільм серйозно, зазначивши багато історичних неточностей. У гонитві за видовищністю Роланд Еммеріх часто забуває про реалістичність. Так, наприклад, мамонти у поданій картині мають здатність бігати галопом, що фізично неможливо при такій масі тіла. Не відповідає дійсності рішення місцевих жителів про будівництві пірамід, їх почали будувати 8000 років по тому. Мамонти ніяк не могли бути використані при будівництві пірамід, вони, швидше за все, померли б від теплового удару в пустелі. Це очевидно для всіх. Гігантські нелітаючі хижі птахи, показані у фільмі, схожі на тітанісов, але їх скелети знайдені тільки в Америці. Коні були приручені лише в VII-III тис. до н. е. Стремена були винайдені близько II століття н. е. в Індії. Без цього винаходу утриматися на коні, що скаче галопом — практично неможливо. Появу сідла відносять до I‑го тисячоліття до нашої ери. У Римі, куди доставлялися найкращі коні Заходу і Сходу, середній зріст кавалерійського коня становив всього 136 – 140 см. Найбільші коні досягали у висоту до 150 см. Такими чином, поява 10000 років до н. е. великих сучасних коней є просто неможливою. Металеві ковані наконечники списів, які можна чітко розгледіти у фільмі, могли з’явитися лише з початком обробки міді близько VI тис. років до н. е.
«300 спартанців» (300) — фільм 2007 року, екранізація графічного роману Френка Міллера, що розповідає про історію 300 спартанців у фантастичній обробці. Є фільмом-коміксом зі стилізованими персонажами і низькою історичною достовірністю. Фермопільська битва відбулася в 480 році до н. е. в ході греко-перської війни у вузькій ущелині Фермопіли, де героїчно загинув загін з 300 спартанських воїнів, заступаючи шлях перському війську царя Ксеркса I. Геродот детально описав бій, але згідно з його спогадами, крім воїнів з боку спартанців у битві брали участь ще й ілоти (державні кріпосні в Спарті). Тому можна припустити, що співвідношення сил було не таким вже разючим. Тим не менше така деталь не може зменшити подвиг, здійснений спартанцями. Але істориків більше непокоїть те, як у фільмі показані перси. Деякі з них показані у фільмі навіть не людьми, а огидними виродками, схожими на гоблінів і тролів Толкієна. Через це фільм був заборонений для показу в Ірані. Радник президента Ірану у справах мистецтва Дж. Шамгадрі назвав фільм «образою перської цивілізації» і «частиною американської психологічної війни проти іранської культури» Шанувальники коміксу і фантастично знятого комп’ютерного шедевра намагаються захистити фільм від подібних звинувачень, відзначаючи той факт, що навіть в англомовній назві немає вказівки на Спарту, і фільм ніколи і не претендував на статус історичної драми.
«Джон Ф. Кеннеді. Стрілянина в Далласі »(JFK) — американський кінофільм 1991 року. Режисер Олівер Стоун розповів свою версію вбивства президента Джона Ф. Кеннеді. У фільмі окружний прокурор Нового Орлеана Джим Гаррісон (Кевін Костнер) будує складні теорії змови, які призвели до вбивства президента. За версією головного героя, в змові брали участь уряд США, мафія, ЦРУ, поліція Далласа, кубинський лідер Фідель Кастро і навіть президент Ліндон Б. Джонсон. Зв’язок з історією втрачається. У ключовій сцені фільму персонаж «Х» (Дональд Сазерленд) розкриває подробиці змови, які не підтвердилися. Насправді подібні відомості ніколи не могли б стати надбанням широкого загалу.
«Перл-Харбор» (Pearl Harbor) — мегабюджетний фільм Майкла Бея, який вийшов у 2001 році. Фільм був знятий до 60-річчя з дня розгрому японцями в грудні 1941 року військово-морської бази США Перл-Харбор, після чого Америка була змушена офіційно вступити у війну з Японією. «Перл-Харбор» викликав вкрай неодназначной реакцію у критиків і глядачів. Ветерани Другої світової війни були засмучені численними фактичними неточностями, допущеними режисером, кінокритиків не влаштував надуманий сюжет. Адже історичні події, представлені у фільмі, слугують лише фоном для показу історії про велике кохання, дружбу, зраду і благородство. Критики відзначили, що «Мегаісторію» та ліричну драму в даному випадку було неприпустимо змішувати. Але все бачили мелодраму «Перл-Харбор» не змогли не відзначити масштабну батальних сцен, прекрасну роботу оператора Джона Шварцмана і прекрасні саундтреки німецького комозітора Ханса Циммера.
«Король говорить!» (The King’s Speech) — художній фільм 2010 року, який завоював величезну кількість премій, в тому числі нагороди «Оскар» у чотирьох номінаціях. Блискучий акторський склад і робота всієї знімальної групи підкорили серця глядачів і критиків, але не ввели в оману скептичних істориків. Жанр фільму — історична драма. Але не дивлячись на чудове перевтілення Коліна Ферта в Короля Георга VI, фільм все-таки залишається історично не достовірним. Історики стверджують, що Уїнстон Черчілль був близьким другом і прихильником Едуарда VIII, брата Георга VI, який залишив престол заради американки Уолліс Сімпсон. Але у фільмі Черчілль зображений як близький друг Георга VI і виступає на його боці. Творці фільму дещо змінили хронологію. Згідно фільму Георг VI, намагаючись вирішити проблему з заїканням, почав займатися з Лайнером логом (Джеффрі Раш) у середині 1930‑х років. Коли насправді вони почали терапію ще в 1926 році.
«Закоханий Шекспір» (Shakespeare in Love) — романтична трагікомедія 1998 року, лауреат семи премій «Оскар», в тому числі як кращий фільм року. Картина представляє глядачам молодого драматурга Шекспіра (Джозеф Файнс), безнадійно закоханого в юну красуню Віолу де Лессепс (Гвінет Пелтроу). Режисер Джон Медден і сценарист Марк Норман описують історію забороненого кохання, яка надихнула Шекспіра на створення великого твору «Ромео і Джульєтта». Безумовно фільми ніколи і не претендував на статус екранізації життя великого драматурга. Але настільки вільне використання фактів із життя реальної людини може ввести в оману погано поінформованих глядачів. І деякі можуть дійсно прийняти Шекспіра за пересічного і не особливо талановитого драматурга, якому просто пощастило.