Корабельне кладовище Стейтен-Айленду – це чи не найвідоміша принада навколишніх місць. Кожен хлопчак знає це місце, куди сотні кораблів вирушили на останній спочинок. Тут судна ламають, розбирають на частини, топлять. Це місце популярне серед фотографів і фанатів суднобудування. Об’єктиви їхніх фотокамер фіксують красномовне підтвердження того, що не всі виграють від шаленого темпу життя й розвитку прогресу.

Один і найбільш дивних прикладів покинутих суден – корабельне кладовище Сан-Франциско. У ХІХ столітті «золота лихоманка» привабила до Каліфорнії незліченні натовпи охочих до легкої наживи. Ці авантюристи прибували до міста на кораблях і залишали їх у бухті Ерба-Буена. Дуже швидко бухта виявилась цілком заповнена різноманітним водним транспортом. Проте власники кораблів кидали своє майно, поринаючи у вир пригод і пошуків великих скарбів.

Потроху місто почало розбудовуватися в обхід бухти, яку до того часу вже добряче занесло шаром піску. Кораблі ховались під землею і новобудовами, які на ній поставали. Тільки недавно внаслідок природних катаклізмів і прокладання глибоких траншей відкрилася правда про старий цвинтар кораблів, похованих під містом.

Серед міських легенд Нью-Йорка не останнє місце займає оповідка про Жовту Субмарину Коні-Айленду. Історія про жовтий підводний човен прекрасна тим, що це правда. Коли знаменитий корабель SS Andrea Doria спускали рікою, щоб розібрати його на брухт, судовий монтер Джеррі Біанко врятував його і з уламків створив дещо надзвичайне: яскраво-жовту субмарину. Проте Біанко вимагав від свого дітища більше, ніж воно було здатне зробити, тож це захоплення швидко його втомило, і він забув про свою Жовту Субмарину. А от нью-йоркці не могли спати спокійно, поки не знайшли поблизу Коні-Айленду цей підводний човен і не пересвідчились у його існуванні.

Човни здавна перевозили не тільки пасажирів, а й вантаж. Наприклад, вугільну промисловість значною мірою обслуговував водний транспорт, аж доки потяги не стали більш дешевим і зручним способом перевезення цього вантажу. Це зробило непотрібними вантажні доки, і тепер ці невеселі краєвиди стали звичними для берегів річки Мононгахела від Західної Вірджинії до Пітсбурга.

Навіть якщо вам пощастило побачити залишки покинутого коробля, то спеціалісти не радять вивчати старовинну реліквію самостійно. Адже ніхто не знає, скільки часу людська нога не ступала на корабель, а тому невідомо, в якому стані судно. Проте відчайдушні шукачі пригод все ж прокрались на корабель біля озера Онтаріо – La Grande Hermine. Це приголомшливе судно, зроблене з рідкісних порід дерева. Інтер’єр La Grande Hermine залишився майже бездоганним, незважаючи на відчуття занедбаності.