1. Кам'янець-Подільський – зачароване місто

Кам'янець-Подільський беззаперечно очолює п'ятірку лідерів серед найпопулярніших туристичних напрямів.

Визнане одним із семи чудес України, Старе місто Кам'янця має надзвичайну ауру, яка примушує туристів приїздити сюди знову і знову, незважаючи на те, що місця в кількох пристойних, але дорогих готелях міста на вікенд ("Gala-Hotel", "Гетьман", "Клеопатра", "Тарас Бульба") треба бронювати за кілька тижнів.

А екскурсоводи, які часом називають себе чарівниками-мольфарами, розповідають щойно вигадані, проте безумовно «правдиві» історії про Устима Кармалюка і францисканців.

Кількістю архітектурних пам'яток місто поступається лише Києву і Львову, а мальовничий каньйон річки Смотрич, прикрашений численними вежами та місцевими легендами, вабить сюди мрійників з усіх кінців України. Найкраще спершу скористатися послугами екскурсовода, а потім розпитати місцевих про підземелля-штольні, вірменські квартали, циганські кибитки і язичеське капище.

Старовинний Кам'янець – це поєднання різноманітних культур: української, польської, вірменської, російської, єврейської, турецької, циганської... Яскравим зразком є Петропавлівський кафедральний собор, єдиний християнський храм, де статуя Богоматері розташована на верхівці мусульманського мінарету...

До речі, в цьому соборі є одне із див Кам'янця – мармуровий надгробок Лаури Пшездицької, над яким понад два роки трудився відомий скульптор Віктор Бродський. Книжечка в руках Лаури так і лишилася відкритою на 21-й сторінці її життя, а сама статуя зроблена настільки майстерно, що, здається, прекрасна дівчина просто задрімала на хвильку.

Заходячи до цього собору, потрібно неодмінно кинути кілька важких монет бабцям біля воріт.

По-перше, тому що тоді обов'язково справдиться ваше найпотаємніше бажання, а по-друге, слідом за тим, хто не кине, можуть посипатися не надто приємні прокльони бабусь.

Іще два незмінні місця паломництва туристів – це міська Ратуша з улюбленим музеєм тортур і, звичайно, Стара фортеця.

Фортеця є символом міста. Тут мандрівників приваблюють не лише її відреставровані вежі та виставкові зали, а і місця з табличками «Небезпечно» або «Прохід заборонено».

Чесно кажучи, саме із «заборонених» місць відкривають найгарніші краєвиди міста... І, звичайно, фортеця пропонує постріляти з «історичного слов'янського» лука чи арбалета, сфотографуватися в костюмах минулих епох і придбати сувеніри.

У Кам'янці багато ресторанчиків та кав'ярень. Туроператори засвідчують досить високий рівень сервісу при помірних цінах. Приємно радують і ціни на таксі. А для невибагливих туристів можна знайти кілька зовсім недорогих готелів, наприклад, кімната в пансіонаті «Поділля» обійдеться всього у 50 грн. за добу.

Розважити себе можна взявши на прокат велосипед – один з найкращих способів за короткий час об'їздити все Старе місто, натомість у парку туристам пропонують катання на конях, а в каньйоні – екстремальні розваги.

Окрім екскурсії містом, туристи часто встигають відвідати додаткові екскурсії, які пропонуються турфірми і місцеві готелі. Наприклад, у легендарну фортецю Хотин, печерний монастир Бакоту або печеру Кристалічну.

2. Львів – культурна столиця українського заходу

Популярність міста Лева зростає восени. Напевно, львівська готика і ренесанс найбільше пасують до дощової погоди, а жовте листя на бруківці створює романтичний образ, якого так прагнуть шукачі пригод.

Історія Львова почалася з того, що на одному з пагорбів, який височів серед боліт, близько 1360 року за наказом короля Казимира ІІІ було закладено Високий Замок – важливу частину міських укріплень, який поклав початок розвитку міста.

Зараз це просто висока гора, на вершині якої майорить український прапор. Кожен патріотичний турист має здійснити паломництво до цього історичного місця. Тут, з висоти пташиного польоту, можна охопити зором не лише весь Львів, а й побачити Лису відьмівську гору, що стоїть навпроти, як і заведено в багатьох українських містах.

Неподалік Високого Замку розташована скарбниця народної культури – Музей народної архітектури та побуту Шевченківський Гай. У музеї просто неба експонуються хати, церкви та споруди різних часів населення західних регіонів України: галичан, бойків, лемків, гуцулів, а також функціонують різні виставки. Музей досить компактний і затишний, особливо порівнюючи з ідентичним київським музеєм у Пироговому.

На низині краще починати оглядати Львова зі Східної оборонної стіни, де височіє Глинянська вежа колишнього Бернардинського костьолу і монастиря 15-17 століття, а нетлінну історію про годинник, що врятував місто від навали ворогів, можна почути непомітно приєднавшись до туристичної групи.

Надалі Львовом можна ходити, як Меккою, просто завітавши у будь-яку церкву чи собор на молитву чи на її огляд: каплиця Боїмів, Єзуїтський собор, монастир капуцинів, собор Святого Юра, Домініканський костел, в якому міститься великий музей історії релігії з розкішною експозицією, аскетичний Вірменський собор із теплою атмосферою та оригінальними неканонічними фресками.

За вихідні неможливо обійти усі музеї Львова, але просто необхідно відвідати бодай декілька із них: Львівський історичний музей (площа Ринок, 6) із колекцією вишуканих предметів інтер'єру, де у літньому дворику можна насолодитись філіжанкою запашної кави під живі звуки класичної музики; Музей старовинної зброї «Арсенал» (площа Ринок, 24) з багатою колекцією холодної та вогнепальної зброї з усього світу.

А ще Музей історії Львівської залізниці (Федьковича, 54-56), Музей історії медицини Галичини (Кармелюка, 3), Музей пивоваріння у Львові (Клепарівська, 18), де пивоварня Роберта Домса пригощає смачним свіжим пивом, а також один із найвідоміших музеїв – Личаківський цвинтар (Пекарська, 95).

Щоб з головою зануритися в атмосферу міста, у Львові краще провести кілька днів, а місце проживання тут треба обирати за двома критеріями: місце розташування (старий чи сучасний Львів) та вартість проживання і сервіс (радянські чи нові готелі). Щоб пожити комфортно і недорого, краще зупинитися у новому готелі на території сучасного міста або за ним.

Славнозвісні львівські кав'ярні і цукерні – це ще одна принада, що примушує туристів повертатися до Львова знову і знову. Львівська кава якісно відрізняється насиченим терпким смаком, а рецепти львівських тістечок пильно бережуть у секреті. Чашку кави можна придбати за ціною від 6 до 50 гривень, а тістечка обійдуться від 15 до 60.

Є ще одна особливість Львова, яка приємно відрізняє його від інших міст України: чемність тут не просто традиція, а культура.

3. Золота підкова Львівщини – Золочів, Олесько, Підгірці

Замки найповніше передають героїчний дух минулих епох. Люди прагнуть їх відвідати, щоб зануритися в історію й перенестися на кілька віків назад. Близько 30% європейських мандрівників відвідують замкові споруди, які реставруються, оберігаються і облаштовуються для комфортного відпочинку туристів.

Серед українців поїздки такого характеру стають теж популярними. У рейтингу Золота підкова Львівщини опинилась на третьому місці.

Кілька років тому питаннями охорони замків зацікавились і в Україні. З величезної кількості оборонних споруд наша держава може похвалитися лише 24 замками, які дійшли до сучасників більш-менш збереженими. До десяти цих замків розташовані на Львівщині. Найбільш популярний маршрут – «Золота підкова Львівщини», який пролягає через Золочівський, Олеський та Підгірський замки.

Історія Золочева сягає часів Київської Русі. У XVI столітті, з легкої руки польського магната Січинського, укріплений мурами Золочів отримав Магдебурзьке право, а у XVII столітті тут був збудований замок – своєрідний символ полонізації міста.

Віками місту дошкуляли татари, а пізніше – австрійці, які зробили у замку в'язницю. Згодом радянська влада перетворила цю в'язницю на катівню для політв'язнів... Нині замковий комплекс не вражає своєю архітектурою чи мальовничістю, проте має дивовижну атмосферу бароко і ренесансу, колоритний інтер'єр.

А біля входу стоять таємничі камені, вкриті різьбленим тайнописом. За легендою, то магічні записи лицарів-тамплієрів, що лишилися нам у спадок з 14 століття.

На відміну від Золочівського, Олеський замок спонукає відвідувачів вихопити фотоапарати, адже він недаремно вважається одним із найгарніших замків Східної Європи.

Датований XIV століттям замок оповитий трагічними легендами. За однією з них, молодий поляк Адам Жолкевський сватався до дочки впливового магната Даниловича. Під час гри в карти у розкішній залі замку він отримав відмову і від такого горя покінчив із собою просто у тій залі.

Як самогубця Адама не стали ховати на цвинтарі, а просто викинули в річку біля замку. Відтоді на березі тієї річки можна почути чиєсь важке зітхання...

Розкішний замок у селі Підгірці був зведений пізніше, вже у XVII столітті відомим французьким інженером Бопланом, хоча в самих Підгірцях можна знайти пам'ятки, датовані ще 10 століттям.

Одразу при дорозі – напівзруйнований костел Святого Йосифа, який попри все не втратив своєї величі. А ще тут розташований єдиний в Україні парк так званого «італійського» типу, яким колись гуляли заможні дворяни. З одного погляду на замковий комплекс стає ясно, чому саме Підгірці слугували «Лувром» під час зйомок радянського фільму «Три мушкетери».

Порада економним туристам: відвідати львівські замки найближчим часом, поки ще не закінчені реставраційні роботи і вхідна плата є здебільшого символічною. Можливо, через кілька років «Золота підкова» перетвориться на потужний туристичний комплекс зі зручними готелями, ресторанами та високими цінами.

Поки туристи можуть насолоджуватися спокійним і затишним колоритом провінційних містечок.

Зупинитися можна в Золочівському готелі «Україна» – дешево і сердито. До того ж, інший варіант – пошукати гостинних господарів і зняти кімнатку у когось із місцевих мешканців (зелений туризм є пріоритетним напрямком розвитку вітчизняної туристичної індустрії!).

А поїсти найкраще у Олеському замку в ресторані «Гридниця», який і інтер'єром, і стравами, і сервісом передає атмосферу часів Київської Русі. Туристичним групам та корпоративним клієнтам тут влаштовують обіди-вистави, а ціни навіть не можна порівняти з київськими в аналогічних закладах. Наприклад, горнятко кави тут коштує від 7 гривень, а фірмові страви – від 19 гривень.

 4. Печера Млинки

Ця печера – четверта за рівнем популярності серед українських туристів осінніми вихідними днями.

Головна особливість печер – їх можна відвідувати у будь-яки сезон. Температура під землею стабільна, тому по синці, ґулі та екстремальні враження туристи їдуть протягом усього року.

Печера розташована на трасі Тернопіль-Чортків, що у Тернопільській області. Це одна з найцікавіших печер Поділля завдовжки 23 кілометри.

Туристів приваблюють не лише іскристі кристали, сталактити, вузькі печерні проходи й величезні підземні зали, а й захоплююче почуття небезпеки, подолання важких ділянок шляху, фізичні та психологічні перемоги над собою.

Досвідчені спелеологи пропонують кілька маршрутів різної складності. Тут-таки можна орендувати комбінезон, якщо ліньки везти з собою змінний одяг для печер.

Не варто лише забувати, що в печеру не пускають у нетверезому стані, і що краще прихопити з собою зручне взуття, ліхтарики та головний убір, бо потім доведеться купувати це просто на місці.

Турфірми пропонують одноденні та дводенні тури, поєднуючи спелеотуризм з екскурсіями в старовинне місто Чортків. У мальовничому Чорткові, розташовані три готелі. Часто туристам пропонують зупинитися або в приватній садибі, або у спартанських умовах на турбазі (в спальниках на лежаках).

До Млинків можна доїхати і самостійно, наприклад, поїздом до Чорткова, а звідти автобусом. Проте якість сільських доріг не надихає автомобілістів, та й мережа харчування не дуже розвинена.

5. Уманська «Софіївка»

Почалася золота осінь. Через прохолодну погоду натовпи туристів в "Софіївці" зменшилися, хасиди вже давно поїхали додому в Ізраїль, а до 15 листопада ще працюють фонтани і дендропарк проводить регулярні екскурсії для широкого загалу туристів. Чи не ідеальний час для подорожі в одне із семи чудес України?

Щоправда, щоб повною мірою насолодитися принадами парку, краще приїхати сюди із самого ранку, поки парк іще зовсім безлюдний. Через зручне географічне положення Умані (на магістралі Київ-Одеса і перетині інших, не надто якісних автошляхів) сюди добре приїздити навіть на один день, проте, самі працівники парку кажуть, що на дослідження всіх цікавинок парку знадобиться декілька днів.

Історія дендропарку пов'язана з великим коханням і великими інтригами. Турчанка грецького походження Софія, розбивши немало сердець і зігравши не останню роль в потиличних перипетіях свого часу, стала нарешті дружиною польського магната Станіслава Потоцького.

Про палке кохання Потоцького до красуні Софії складають легенди, а прекрасний парк, подарований їй в день янгола 1802 року, вважають абсолютним доказом любові шляхтича.

Перед візитом до парку не завадило б перечитати Гомера, так як саме події його безсмертної "Іліади" стали основою для його композиційного рішення. Щоправда, хороший екскурсовод нагадає стародавні міфи, з якими пов'язаний чи не кожен камінець на території "Софіївки", не говорячи вже про античні статуї, гроти, водоспади, романтичні альтанки та місточки з романтичними назвами ("Долина муз", "Камінь Смерті", "Грот Венери" тощо).

Тут пропонують покататися на човнику підземною річкою Ахеронтом, відвідати скромний музей родини Потоцьких і накупити безліч сувенірів, більшість з яких можна знайти у будь-якому сувенірному кіоску України.

Якщо в естетичному плані "Софіївка" вражає і своєю архітектурою, і унікальною рослинністю, то в плані сервісу вона зовсім не нагадує розвинений туристичний центр. Закладів харчування дуже мало, ціни завищені і зовсім не відповідають рівню обслуговування. У самому парку можна перекусити пиріжками і хот-догами, а кафе доводиться шукати десь за територією парку.

В місті Умані нараховується близько 7 готелів, а біля магістралі можна знайти придорожні мотелі, ціни в яких не дуже відрізняють від київських.

Вхід у дендропарк обійдеться у 8 гривень (не варто шукати дірки в паркані - "Софіївці" потрібні немалі кошти, щоб покривати збитків від постійних актів вандалізму у парку). А сам парк працює до 6 години вечора.